Вільфредо Парето "Трактат із загальної соціології"
«Трактат із загальної соціології» (1916) - відома праця Вільфредо Парето, італійського політолога, соціолога та економіста, одного з творців класичної теорії політичної еліти. Книга присвячена обґрунтуванню ідеї про неминучість розподілу суспільства на керованих і керуючих, що, на думку автора, пояснюється, насамперед, нерівністю індивідуальних, психологічних здатностей людей, які проявляються в усіх сферах громадського життя.
Парето вводить у науковий обіг термін «еліта» як синонім термінів «правлячий клас», «аристократія» або «вищий прошарок суспільства». За Парето, еліта складається з тих, хто має найвищі здібності в тій або іншій сфері діяльності. «Подобається це деяким теоретикам чи ні, але суспільство неоднорідне, - відзначав вчений, - а індивіди різняться фізично, морально й інтелектуально. Сукупність індивідів, які діють із високими показниками в будь-якій сфері, і називається елітою».
Парето поділяє еліту на правлячу й неправлячу (контреліту). Правляча еліта включає тих, хто безпосередньо бере участь в управлінні, у політичному житті. Контреліта являє собою потенційну еліту - групу людей з видатними здібностями, особистими якостями, які позбавлені можливості приймати політичні рішення, не мають доступу до важелів керування.
Використовуючи термінологію Н. Макіавеллі, Парето розрізняв два типи еліти, залежно від основних методів правління:
- еліту «левів», для яких характерні прямота й рішучість, використання силових методів управління, схильність до радикальних заходів при вирішенні політичних проблем;
- еліту «лисиць» - більш дипломатичних, прагматичних політиків, які використовують як основний метод управління політичну маніпуляцію.
За Парето, правляча еліта повинна постійно оновлюватися - це зумовлено постійною зміною самого суспільства. Політична еліта, що складається переважно з «лисиць», буде найефективнішою в періоди соціальної стабільності, коли суспільство не вимагає рішучих змін. Якщо ж перед суспільством постають завдання відновлення або трансформації окремих його підсистем, політична еліта повинна оновлюватися за рахунок входження до неї «левів», здатних до вирішення термінових проблем. Такий процес постійного оновлення вищого прошарку суспільства Парето називає «циркуляцією еліт». Якщо ж циркуляція за тих або інших причинах припиняється, еліта стає закритою, втрачає здатність до ефективного управління й поступово деградує. Це призводить до посилення в суспільстві контреліти, що зсуває правлячу еліту шляхом революції.
Викладені в даній книзі
ідеї стали основою для розробки ціннісної теорії еліт (X.Ортега-і-Гассет, М. Бердяєв, В. Ропке та ін.), в межах якої еліта
розглядається як найбільш продуктивна й ініціативна частина населення, наділена
високими моральними якостями.
Парето (Pareto), Вільфредо (1848-1923) - італійський політолог, соціолог і економіст, один із засновників функціоналізму, автор класичної теорії політичної еліти, дослідник політичної ідеології.. Автор концепції "циркуляції еліт", відповідно до якої відновлення вищого прошарку суспільства є головною рушійною силою суспільного розвитку. Основні праці: "Курс політичної економії" (1896-1897); "Соціалістичні системи" (1902); "Трактат із загальної соціології" (1916).
"Головна ідея терміна «еліта» - перевага... У широкому смислі я розумію під елітою співтовариство таких людей, які властивостями розуму, характеру, спритністю, найрізноманітнішими здатностями володіють найвищою мірою... Може бути аристократія святих або аристократія розбійників, аристократія вчених, аристократія злочинців, тощо".