Цицерон "Про державу"

«Про державу» (51 р. до н.е.) - головний політичний твір видатного римського оратора, державного діяча, філософа і політичного мислителя Марка Тулія Цицерона, присвячений проблемі визначення оптимальної форми державного правління. Викладені в роботі ідеї вплинули на політичну теорію Середньовіччя та епохи Відродження. 

ЦИЦЕРОН (Cicero), Марк Туллій (106-43 до н.е.) - римський оратор, державний діяч, філософ і політичний мислитель. Серед найбільш відомих праць політичного характеру - "Про державу", "Про закони" .

Аналіз теорії держави Цицерон починає з визначення держави, відзначаючи, що «держава є надбанням народу, а народ - об'єднанням людей, пов'язаних між собою згодою в питаннях права і спільністю інтересів».

Цицерон досліджує різні форми державного правління, виділяючи серед основних різновидів монархію, аристократію і демократію. Кожна з них має свої переваги та недоліки. На відміну від Арістотеля і Полібія, які протиставляли правильним формам правління неправильні, Цицерон говорить про необхідність створення ідеальної - змішаної - форми правління, яку називає республікою («справою народу»).

Цицерон вважає республіку єдино правильним видом правління: «Тільки такий устрій і може називатися державою, тобто надбанням народу». Від аристократії Цицерон запозичує вимогу доступу до управління державою тих, хто через більшу розважливість і «вищу дієздатність» схильний до творення загального блага. При цьому відповідно до римського принципу демократії Цицерон проголошує необхідність виборності усіх посадових осіб у республіці. Монархія ж, на думку Цицерона, має доповнювати республіканську форму правління принципом послідовного, авторитетного управління, спрямованого на координацію дій державної влади.

«Хиткою є доля народу, коли вона залежить від волі, а точніше - від вдачі, однієї людини»