Теодор Адорно "Авторитарна особистість"

У своїй праці Адорно конструює психологічні типи особистості, виходячи з «необхідності створити зброю проти потенційної погрози фашистського мислення».

Спираючись на ранні дослідження Е. Фрома і В. Райха, в яких стверджувалося, що сімейна структура капіталістичних суспільств може породжувати особистості жорсткого, авторитарного типу, готові до сприйняття фашистської ідеології, Адорно говорить про існування «упередженої особистості», яку називає «особистістю авторитарною».

Поняття «авторитарної особистості» відбиває схильність певної структури індивіда до антидемократичних політичних переконань. Така особистість, як правило, формується внаслідок жорсткого, репресивного виховання й характеризується авторитарністю в сімейних відносинах, а також орієнтацією в політичній поведінці на стереотипи і міфи.

Адорно підкреслює, що даний тип особистості характеризується конформізмом, придушенням почуттів і емоцій, гордовитістю стосовно нижчестоящих (для «авторитарної особистості» є характерною впевненість у тому, що справжні цінності властиві винятково тій соціальній групі, до якої вона відноситься). Адорно відзначає, що «авторитарна особистість» нестійка і тому прагне забезпечити свою безпеку шляхом створення соціальної ієрархії та входження до певної соціальної групи.

АДОРНО (Wiesengrund-Adorno), Теодор (1903-1969) - німецький соціолог, соціальний філософ, музикознавець, представник франкфуртської школи неомарксизму. У 1934 р. емігрував до Великобританії, з 1938 р. - у США. Основні напрямки дослідження - критика культури і суспільства ("Діалектика освіти", 1947, разом з М. Хоркхаймером), дослідження соціально-психологічних передумов і характерних рис тоталітаризму ("Авторитарна особистість", 1950). 

"Усі фашистські рухи офіційно обслуговуються традиційними ідеями й цінностями, але насправді надають їм зовсім інше, антигуманне значення".

"Складати вірші після Освенцима - це варварство..."