Сібе Шаап "Популістська спокуса"

«Популістська спокуса. Зворотний бік ілюзії ідентичності» (2019) - книга відомого нідерландського політолога і політика Сібе Шаапа, присвячена аналізу сучасних популістських рухів.

У фокусі аналізу Сіде Шаапа - популістські рухи в сучасному світі. Намагаючись визначити сутність популізму, дослідник порівнює його характеристики з попередніми сплесками популізму за панування ідеологій фашизму, націонал-соціалізму та комунізму. Шаап зазначає, що у наш час популізм більше не надихається ідеологіями та не розвиває уявлення майбутнього: «Старі ідеології - ідеології певного класу, етнічні ідеології або ідеології крові, на основні яких створювалися потворні утопії майбутнього. Сучасний популізм (і лівий, і правий) взагалі позбавлений ідеології. Він нічого не говорить про майбутнє, і лише розігрує шоу, спектакль, в якому немає нічого, окрім критики і нігілізму».

На думку вченого, популізм в цілому можна розглядати як рух, що протистоїть демократичній конституційній державі - державі, що охороняє права і свободи, а також взаємні обов'язки усіх членів суспільства, адже популісти використовують демократію лише з метою отримання влади. Як тільки владне положення отримане, подальше існування демократії ніким не гарантується. Для популізму є характерним гасло «ми - народ», від намагається розділити суспільство на основну групу та «інших» - інородців, ворогів: «У нового популізму немає майбутнього, адже замість ідеї майбутнього він пропонує лише ностальгічні образи уявного щасливого минулого, яке начебто було втрачене. Саме минуле втілює у собі так звану народну ідентичність, від імені якої віщують популісти. Провина за його втрату покладається на певні сили, які стають відповідальними за його долю». При цьому популістський лідер стверджує, що саме він є тим, хто здатен захистити та врятувати свій народ від цих ворожих сил, якими найчастіше стають попередні владні елітні кола.

Шаап зображує популізм як спокусу, яку можна сприймати у двоякому сенсі. Популізм виявляється привабливим для багатьох, хто у сучасному мінливому та динамічному світі почуває себе некомфортно, опиняється під загрозою або у розгубленості - саме звідси його унікальний електоральний зліт. Ще загрозливішим є те, що популізм завдає вплив на традиційні політичні рухи і партії, роблячи їх схильними до популістських ідей і методів, що прискорює процес втрати ідеологічного змісту та інституціональної сили традиційної політики. Дослідник зображує цю подвійну спокусу та її наслідки на прикладі Нідерландів, США, Росії та Західного світу в цілому, стверджуючи, що сьогодні популізм слід розглядати як істотну загрозу сучасної цивілізації. 

Шаап відзначає, що популізм є сильним і спокусливим реакційним рухом: «Він живиться недовірою, цинізмом і образою. Він проростає з уяви, страхів змови, конспірологічних теорій і параної». Сила популістських лідерів, за Шаапом, полягає у здатності розуміти потреби населення - не намагаючись відповісти на них: «Вони вміють краще розуміти людей і обіцяти більше, ніж традиційні політичні еліти. Популісти, по суті, формулюють обіцянки, які мають дати відповідь на почуття страху та невизначеності».

Отже, популізм, на переконання Шаапа, зумовлюється цілим комплексом розчарувань та ілюзій, він виростає на них, плекає їх. Популісти відчувають, що відбувається серед населення, вони висловлюють загальний дискомфорт і політизують соціальне середовище. Та все ж таки, як наголошує дослідник, популізм закінчується безсиллям, адже він не дає прийнятної альтернативи, плекаючи лише реакційні сплески: «Парадокс популістського безсилля - ілюзії без щонайменшої гарантії того, що обіцяне подолання невизначеності можливе у принципі. Нова популістська еліта намагається виконати свої обіцянки, навіть якщо вони ілюзорні. Те, що ці цілі нереалістичні, не має значення: мова йде про образи, обіцянки, очікування, вірування».

Шаап зазначає, що сучасний популізм у своїй «неправдивості» завершує логіку радикального постмодернізму. За своє суттю, він демонструє його глибинне значення. Фактична реальність розглядається популізмом як причина невдоволення - звідси його альтернативні образи, його власна реальність. Сильне місце популістів - комунікації та максимальне використання соціальних медіа. Проте, як зауважує дослідник, «масова комунікація - це не те саме, що діалог або дискусія. Популісти спеціалізуються на мовленні потужними, негативно забарвленими текстами».

Шаап наголошує, що наразі замало боротьби з популізмом або популістами на виборах. Розуміння популізму як загрози існування сучасної цивілізації передбачає боротьбу ціннісну, в моралі та терпимості, а не лише у політичній сфері. «Українці на своєму досвіді взнали, що таке ідеологічний популізм та навіщо з ним боротися. - відзначає автор. - Тепер виникла інша загроза, що вимагає нового духу спротиву. Або навіть духу наступу, що здатний запропонувати нам дещо краще».

«Популізм приковує населення до лідерів, які шукають масу собі подібних, надихаючим спокусливими картинами. Наївний та поступливий народ! Але за цим випливає небезпека, руйнування: в ім'я лідерства популізм знищує інституційно впорядковане суспільство, представницьку демократію та правову державу. Він руйнує старі зв'язки між лідером і народом, традиційні цінності, мораль і правовий порядок. І при цьому нав'язує свої ілюзії ідентичності і безпеки».