Самуель Гантінгтон "Зіткнення цивілізацій"
«Зіткнення цивілізацій і зміна світового порядку» (1996) - одна з найрезонансніших політологічних праць кінця ХХ ст. Книга видатного американського політолога Самуеля Гантінгтона написана на основі опублікованої в журналі «Foreign Affairs» статті «Зіткнення цивілізацій?» (1993), а також повідомлення «Зміна середовища безпеки та американських національних інтересів» (1992) для проекту інституту ім. Дж. Оліна. Основним змістом книги є обґрунтування нової парадигми світової політики в сучасному світі.
ГАНТІНГТОН (Huntington), Самюель Філліпс (1927-2008) - американський політолог, фахівець у галузі порівняльної політології та транзитології. У 1985-1987 рр. - Президент Американської асоціації політичних наук. Основні роботи: "Політичний порядок у суспільствах, що змінюються," (1968); "Криза демократії" (1975); "Третя хвиля: Демократизація наприкінці ХХ століття" (1991), "Зіткнення цивілізацій" (1996), "Хто ми? Виклик американській національній ідентичності" (2004).
С. Гантінгтон відзначає багатополюсність та поліцивілізаційність сучасної глобальної політики. На думку вченого, у світі після «холодної війни» найбільш важливими відмінностями між людьми є вже не ідеологічні, політичні або економічні, а власне культурні розходження. І хоча основними гравцями на полі світової політики залишаються національні держави, у новому світовому порядку глобальна політика постає перед нами саме як політика цивілізацій.
На думку Гантінгтона, світовий порядок у ХХІ ст. буде визначатися взаємодією різних культур-цивілізацій, межі яких збігаються з межами ареалів поширення певних мов і стилів життя. Цивілізацію Гантінгтон визначає як найвище культурне утворення, що поєднує людей на основі самоідентифікації та спільності таких елементів культури, як мова, релігія, звичаї.
Поряд із західною цивілізацією, що поєднує культуру Північної Америки й Західної Європи, вчений виділяє ще вісім цивілізацій: слов'яно-православну, буддистську, японську, ісламську, індуську, латиноамериканську, африканську та сінську.
У новому світовому порядку лінії «культурних розломів» - меж між цивілізаціями - стають тими найважливішими межами, уздовж яких і можливе виникнення основних конфліктів у глобальній політиці, які Гантінгтон називає «зіткненням цивілізацій».
Після подій 11 вересня 2001 р. концепція Гантінгтона про поліцивілізаційний конфліктний світ стала офіційною доктриною зовнішньої політики США. У новій геополітичній ситуації початку ХХІ ст. виживання Заходу, за словами Гантінгтона, безпосередньо залежить від того, чи сприймуть його жителі свою цивілізацію не як універсальну, а як унікальну. Уникнути ж глобального «зіткнення цивілізацій» буде можливим лише за умови, що всі світові лідери усвідомлять поліцивілізаційний характер сучасної глобальної політики й стануть співробітничати заради його підтримки.
"Суперництво наддержав змінилося зіткненням цивілізацій. У цьому новому світі найбільш масштабні, важливі та небезпечні конфлікти відбудуться не між соціальними класами, бідними та багатими, а між народами різної культурної ідентифікації... Культурні співтовариства приходять на зміну блокам часів «холодної війни», і лінії розламу між цивілізаціями стають центральними лініями конфліктів у глобальній політиці. У новому світі центральним фактором, що визначає симпатії та антипатії країни, стане культурна ідентичність. Питання «На чиїй ви стороні?» змінилося більш принциповим : «Хто ви?» Кожна країна повинна мати відповідь. Ця відповідь, культурна ідентичність країни, і визначає її місце у світовій політиці, її друзів і ворогів..."