Самуель Гантінгтон "Третя хвиля демократизації"
«Третя хвиля: демократизація наприкінці ХХ століття» (1991) - відома праця американського політолога Самуеля Гантінгтона. Назва роботи містить посилання на відому роботу Е. Тоффлера «Третя хвиля» (1980). Слідом за Тоффлером, який виділив три хвилі модернізації суспільства (аграрну, індустріальну, надіндустріальну), вчений висунув оригінальну хвильову концепцію демократизації політичних систем - переходу від різних форм недемократичного політичного режиму до демократії.
ГАНТІНГТОН (Huntington), Самюель Філліпс (1927-2008) -американський політолог, фахівець у галузі порівняльної політології та транзитології. У 1985-1987 рр. - Президент Американської асоціації політичних наук. Після подій 11 вересня 2001 р. концепція Гантінгтона про поліцивілізаційний світ стала офіційною доктриною зовнішньої політики США. Основні праці: "Політичний порядок у суспільствах, що змінюються," (1968); "Криза демократії" (1975); "Третя хвиля: Демократизація наприкінці ХХ століття" (1991), "Зіткнення цивілізацій" (1996), "Хто ми? Виклик американській національній ідентичності" (2004).
Виділяючи певні періоди («хвилі») збільшення й скорочення кількості переходів до демократичних режимів, Гантінгтон розглядає в цілому процес демократизації як глобальний, здатний, зрештою, охопити всі політичні системи світу (див. схему).
Початок першої хвилі демократизації вчений пов'язує зі скасуванням майнового цензу й розширенням виборчого права в США у 1828 р. Швейцарія, Франція, Великобританія та інші європейські держави також здійснили перехід до демократії протягом сторіччя. До 1926 р. вже налічується понад 30 країн, у яких встановлюються демократичні інститути.
Однак у країнах, в яких нові демократичні цінності, що прийшли на зміну традиційним, не встигли закріпитися у свідомості громадян, швидкі зміни призвели до сумного результату - відновлення авторитарного або виникнення нового, значно жорсткішого варіанту автократії - тоталітарного політичного режиму. Гантінгтон підкреслює, що більш ніж з десяти країн, які створили демократичні інститути до 1910 р., лише Греція пережила після 1920 р. такий «відкіт», тоді як із сімнадцяти країн, що сприйняли демократичну ідею в 1910-1931 рр., зберегли її тільки чотири.
Початок другої «хвилі» демократизації пов'язаний із перемогою антигітлерівської коаліції в Другій світовій війні та розпадом світової колоніальної системи, що призвів до виникнення низки нових держав (Індії, Пакистану, Шрі-Ланки, Малайзії та ін.) і встановлення демократичних інститутів у Західній Німеччині, Італії, Австрії, Японії, Кореї. Наприкінці 1940-х - на початку 1950-х рр. демократичний режим встановлюється в Туреччині та Греції. У Латинській Америці до кінця 1940-х рр. демократія встановлюється в Уругваї, Бразилії, Аргентині, Перу.
Друга «хвиля» демократизації виявилася досить нетривалою. З кінця 1950-х рр. транзит режимів набуває авторитарного характеру. Найбільшого масштабу другий «відкіт» досяг у Латинській Америці - Перу (1962), Бразилія (1964), Болівія (1964), Аргентина (1966), Еквадор (1972), Уругвай (1973), Чилі (1973). Зачепив другий «відкіт» і азійські країни (Пакистан, Корея, Індонезія, Філіппіни), а також майже повністю захопив країни Африки, що стали незалежними в період з 1956 по 1970 рр. (за винятком Ботсвани). У Середземномор'ї авторитарні режими встановлюються в Греції та Туреччині.
Третя «хвиля» демократизації починається з 1974 р. і проявляється, насамперед, у Південній Європі: падіння авторитарних режимів у Греції, Португалії, початок демократизації в Іспанії. Протягом 15 років демократичні режими встановлюються майже в 30 країнах. Наприкінці 1970-х рр. «хвиля» докочується до Латинської Америки (Еквадор, Перу, Болівія, Уругвай, Бразилія). У 1977 р. демократичний рух заявляє про себе в Азії - Індія, проживши півтора року в умовах надзвичайного стану, повертається на демократичний шлях. У середині 1980-х рр. демократії встановлюються на Філіппінах, у Південній Кореї та Пакистані. Наприкінці десятиліття демократична «хвиля» захлеснула Східну Європу, що призвело до розпаду комуністичного світу та утворення низки нових держав, які вставали на шлях демократичного розвитку. Пік третьої «хвилі» демократизації припадає на 1991-1992 рр.
До кінця сторіччя третя «хвиля» демократизації поступово слабшає, і Гантінгтон виділяє 4-5 країн, де відновлюються авторитарні режими. Загальна кількісна картина цього процесу станом на кінець ХХ ст. наведена у таблиці.
