Руді Рейхштадт "Опіум дурнів"
"Опіум дурнів: нарис про теорії змови" (2019) - книга французького політолога Руді Рейхштадта, присвячена всебічному аналізу феномену «теорій змови». Автор розкриває внутрішню логіку конспірологічного мислення та описує найпоширеніші технічні прийоми, що використовуються у створенні різноманітних теорій змов.
Рейхштадт (Reichstadt) Руді (1981) - французький політолог, письменник і журналіст, який працює над темою теорій змови. Засновник і керівник французької дослідницької лабораторії Conspiracy Watch, що спеціалізується на протидії конспірології та політичній дезінформації. Член Обсерваторії політичного радикалізму (ORAP) та Фундації імені Жана Жореса. Автор численних публікацій у пресі, книжок «Опіум ідіотів» («L'Opium des imbéciles. Essai sur la question complotiste», Grasset, 2019), співавтор картографії франкомовної конспірології (2014), документального фільму «Конспірологія: алібі терору» (2017).
Автор розглядає конспірологію та поширення теорій змов як суспільно небезпечну діяльність, яку все частіше використовують у своїх цілях вороги західних демократій.
«Конспірологія не є психологічною патологією, це політичний проект»
Автор визначає чотири основні складові будь-якої ефективної теорії змови: виняткову чи важливу подію (чиясь смерть, епідемія, промислова, повітряна чи природна катастрофа, замах, війна, економічна криза тощо); джерело зла (євреї, чужинці або ті, кого вважають чужинцями, франкмасони, еліти, ЦРУ, держава, медіа, фінансисти, промислові лобі тощо); «структура прийняття» (вже наявний конспірологічний міф, здатний інтегрувати в себе цю нову теорію як ще один прояв тривалішої серії подій, тим самим надавши цій теорії сенс, глибину та обґрунтованість); і, на додачу до цього, ще якісь неочікувані, дивовижні чи нез'ясовні обставини (адже відомо, що наш мозок схильний недооцінювати випадковість збігів). Рейхштадт наголошує на тому, що інколи конспірологічне мислення набуває визначеної форми навіть за відсутності того чи іншого із цих складників - у такому разі замість успішних теорій змови ми отримуємо неуспішні.
«Конспірологія є певною «психологічною милицею»: вона розраджує тих, хто не має сили узгодити власні уявлення з реальністю. Замість того, щоб долати явний розрив між світом та уявленнями, теорія змови захищає цей розрив, затуливши його екраном. Коли скеля ваших найглибших переконань зрушила з місця, а ґрунт захитався у вас під ногами, теорія змови може повернути вам якусь силу характеру Коли ви намагаєтеся уникнути незручної, навіть нестерпної ситуації, велика спокуса - знайти собі притулок в альтернативній реальності.»
Спираючись на низку досліджень із соціальної психології та опитувань громадської думки, Рейхштадт намагається скласти загальний портрет конспіролога, визначивши його психологічні, соціологічні та економічні ознаки. Автор доходить висновку, що до теорії змови більш податливими є люди, схильні відкидати факти чи результати наукового консенсусу (наприклад, теорії еволюції) та приставати на забобони (астрологія, ясновидіння, спіритизм тощо). Ці люди також більше переймаються своєю відмінністю від інших і більш схильні самі долучитись до якоїсь змови. Вони також менш віддані демократії й більшою мірою тяжіють до радикальних політичних поглядів. Такі люди здобувають інформацію переважно у соцмережах та платформах онлайнового відео. Крім того, за даними досліджень, в усьому світі відданість теоріям змов зменшується із підвищенням рівня життя та рівня світи, а також зменшується з віком - хоча, звісно, всі ці кореляції не є механічними - тож молоді люди до 35 років схильні до теорій змови більше за осіб старшого віку не тому, що вони молоді, а радше тому, що у своїй політичній соціалізації вони більше піддаються впливу такого типу контенту (культурне та інформаційне середовище, у які вони занурені, здійснює тривалий вплив на їх спосіб сприймати навколишній світ).
Рейхштадт зазначає, що конспірологія не складала б жодної проблеми у сучасному світі, якби її можна було б вважати такою ж нешкідливою забаганкою, як гомеопатія чи астрологія. Проте конспірологія фальсифікує історію. Вчений наголошує, що саме теорії змови «паразитують на функціонуванні демократії, переконуючи здорових батьків не вакцинувати своїх дітей, громадян - захищати диктаторів, суспільство - звільняти від відповідальності злочинців, адже саме конспірологія вигадує офірних цапів, споруджує шибениці, готує геноциди».
«Конспірологія є вкрай токсичною і для розсудливості, і для демократії».