Рональд Інґлегарт, Крістіан Вельцель "Модернізація, культурні зміни і демократія"

"Модернізація, культурні зміни і демократія. Послідовність людського розвитку" (2005) - книга Р. Інґлегарта та К. Вельцеля, присвячена перегляду теорії політичної модернізації та аналізу впливу культурних цінностей і настанов на розвиток демократії у світі наприкінці ХХ ст. Книга заснована на результатах багаторічних соціологічних досліджень в межах проектів World Values Surveys (WVS) та European Values Survey (EVS).

У книзі подається переглянута версія класичної теорії політичної модернізації, яка інтегрує соціально-економічний розвиток, зміни в сфері культури і демократизацію в межах єдиного процесу людського розвитку (human development).

Книга складається з двох частин. У першій, під назвою «Зміна цінностей: рушійні сили», аналізуються основні виміри міжкраїнної варіабельності в сенсі основних цінностей, простежується процес їхньої зміни та досліджується взаємодія модернізаційних і традиційних факторів, що визначають характер цих змін. Друга частина - «Наслідки зміни цінностей» - присвячена впливу одного з головних вимірів крос-культурної варіабельності (цінностей самовираження) на розвиток демократії.

Спираючись на дані соціологічних досліджень, що проводилися з 1981 по 2001 рр. у 81 країні (де живе до 85% населення світу), автори стверджують, що основоположні цінності та переконання, характерні для членів розвинутих суспільств, радикальним чином відрізняються від цінностей і переконань жителів менш розвинених країн, та що ці цінності в процесі соціально-економічного розвитку еволюціонують, призводячи до важливих соціально-політичних наслідків - утвердження гендерної рівності й демократичних свобод та удосконалення державного управління. Автори, відзначаючи, що в постіндустріальному суспільстві відбуваються послідовні зміни, які охоплюють політичні, релігійні, соціальні та сексуальні норми, намагаються надати теоретичну модель соціальних змін, що дозволила б прогнозувати характер еволюції ціннісних систем конкретних країн у найближчі десятиліття.

Дослідники стверджують, що модернізація в соціально-економічній сфері, утвердження цінностей самовираження в культурній сфері та демократизація є невід'ємними компонентами єдиного основоположного процесу: людського розвитку.

Автори аналізують питання про те, як зміна балансу між модернізацією і традиціями формує ціннісні орієнтації людей та як ці цінності впливають на політичні інститути, породжуючи певну послідовність людського розвитку - модернізація посилює роль цінностей самовираження, що сприяють зміцненню демократичних інститутів. «Утвердження демократії, - зазначають вчені, - не лише результат витонченого торгу в колах еліт і «конституційної інженерії». Воно залежить від глибоко укорінених ціннісних орієнтацій народу в цілому. Ці орієнтації спонукають людей вимагати свободи і «зворотного зв'язку» з боку влади - і підкріплювати слова діями, що забезпечують такий результат. Справжня демократія - не механізм, який досить завести, аби він працював автоматично. Її дієздатність безпосередньо залежить від народу».

«Ретельний аналіз причинно-наслідкового зв'язку між цінностями самовираження та ситуацією з демократією дозволяє припустити, що відправною точкою є культура, а кінцевою - інститути, а не навпаки. Таким чином, наші висновки суперечать твердженням про те, що демократичний лад можна без зусиль встановити у будь-якому суспільстві, незалежно від його культурної основи: згідно з цією концепцією, головне - створити добре продумані державні демократичні інститути, а демократична політична культура - справа другорядна. Всупереч цій тезі, наведені емпіричні дані дозволяють говорити про те, що демократизація вимагає не тільки розробки «правильної» конституції. Цей висновок підтверджується і безпосереднім історичним досвідом - від долі Веймарської республіки до ситуації в країнах колишнього СРСР або у сьогоднішньому Іраку».