Михайло Драгоманов "Старі хартії вільності"

«Старі хартії вільності» (Старі хартії вільності: історичні нариси)(1907) - праця українського політичного мислителя і суспільного діяча, засновника політичної науки в Україні, основоположника українського соціалістичного руху Михайла Петровича Драгоманова, у якій дається обґрунтування переваг еволюційного шляху політичного перетворення суспільства.

Спираючись на теорію еволюції Г. Спенсера, Драгоманов у своїй статті розглядає розвиток суспільних систем як поступальний процес - від родової організації до державної. Підсумком політичної еволюції суспільства, на думку вченого, повинно стати створення «всесвітньої федерації».Вчений аналізує ідею давньогрецьких філософів про організацію політичного життя на основі послідовної зміни трьох основних політичних форм - монархії, аристократії і демократії. Драгоманов відзначає, що політичні зміни, які відбувалися в Стародавній Греції і Стародавньому Римі, а також у часи середньовіччя і Нового часу, мають форму «історичного кругообігу»: аристократія (влада гідних) вироджується в олігархію (владу багатих), після чого встановлюється демократія (влада народу), яка поступово перетворюється на охлократію (владу юрби), а згодом, внаслідок захоплення влади встановлюється монархія (влада одного), яка теж, у свою чергу, перетворюється на тиранію (що спирається на насильство), і, нарешті, (замикаючи коло) зміщується аристократією.

Драгоманов підкреслює, що досягнення ідеалів свободи і демократії «можливе тільки в певній послідовності й при високому розвитку мас, а тому є досяжним скоріше за допомогою усної пропаганди, аніж кривавих повстань». На думку вченого, кожна людина здатна, враховуючи свої здібності і сили, брати участь в еволюційному перетворенні суспільства. Основними засобами перетворення суспільства, за Драгомановим, є не насильство, терор і диктатура, а культура, просвітництво й освіта. 

ДРАГОМАНОВ, Михайло Петрович (1841-1895) - український політичний мислитель, історик, публіцист, суспільний діяч, засновник політичної науки в Україні, засновник конституціоналізму, зачинатель українського соціалістичного руху. З 1876 р. - в еміграції (Женева). Головні праці: «Вступне слово до Громади» (1878), «Вільний Союз» (1884).