Марк Леонард "ХХІ століття – століття Європи"

«Двадцять перше століття - століття Європи» (2005) - популярна книга відомого англійського політолога Марка Леонарда, у якій висувається теза про те, що XXI століття стане століттям Європи через сприйняття більшістю сучасних країн європейського способу життя.

Марк Леонард визначає ЄС як принципово нову, наддержавну структуру, яка докорінно змінює характер сучасної світової політики. На думку автора, система, заснована на праві, що перекриває суверенітети національних держав, замінює ідею балансу сил у світовій політиці на її пряму протилежність - з нарощуванням сили Європа стає все більш притягальною для сусідів, які прагнуть приєднатися до неї, а не зрівноважити її могутність. Причиною цього є унікальна природа Європейського Союзу, який, не зважаючи на формальні ознаки окремої держави (прапор, гімн, паспорт, грошова одиниця) принципово відрізняється від неї. Особливістю структури ЄС є відсутність чітко визначеного центру, тому будь-яка інша сила, намагаючись збалансувати його вплив, сама втягується у процес взаємодії з різними членами Європейського Союзу. Нова Європа, за Леонардом, являє собою не федерацію і не конфедерацію, а є зовсім новим за своєю суттю утворенням - динамічною політичною системою, що складається з цілої низки співтовариств, які здійснюють спільну діяльність у певних галузях (економічній, політичній, культурній), і що діє в межах єдиного правового поля.

Леонард відзначає, що Інтегрована Європа змогла увійти в життя європейців так швидко в значній мірі завдяки несиловому проникненню в національну політику держав - формально не порушуючи національні інститути, але змінюючи їх внутрішньо. Привабливість політичної та економічної моделі Євросоюзу стала потужним стимулом перетворення суспільного та державного ладу сусідніх із ним держав. Усе більше й більше країн потрапляють до «Євросфери» - зони європейського впливу, змінюючись в руслі європейського проекту та переймаючи європейські цінності й моделі поведінки. Дослідник підкреслює, що європейські стандарти в галузі прав людини та захисту прав меншин значно перевищують вимоги, запропоновані для вступу до будь-якої іншої організації, і, виходячи за рамки свого призначення, стають загальносвітовими стандартами.