Маргарет Герман "Стилі політичного лідерства"

«Стилі політичного лідерства» («Стилі лідерства у формуванні зовнішньої політики») (1990) - робота американського вченого, автора численних праць по психології політики Маргарет Дж. Герман. В межах теорії конституєнтів (послідовників лідера), розглядається вплив очікувань соціальних груп на діяльність лідера.

З точки зору Герман співвіднесення уявлень про «ідеального» лідера та лідера реального визначає ставлення послідовників до лідера (підтримку, недовіру, протест). Таким чином, ступінь свободи лідера, характер його дій, методи управління визначаються нормами можливого у свідомості тих груп, на які він спирається.

Розглядаючи різні прояви політичного лідерства, Герман відзначає, що необхідно брати до уваги такі його аспекти:

• характер самого лідера;
• властивості його послідовників (прихильників, виборців та всіх політичних суб'єктів, що взаємодіють із лідером);
• взаємозв'язок між лідерами та його послідовниками;
• контекст або конкретну ситуацію, у якій здійснюється лідерство.

Герман поділяє політичних лідерів за іміджем на:

• "лідерів-прапороносців" (які прагнуть до радикальних перетворень, вміють повести за собою маси);
• "лідерів-служителів" (які висловлюють інтереси своїх прихильників, виборців);
• "лідерів-торговців" (здатних до переконання мас);
• "лідерів-пожежних" (здатних швидко реагувати на вимоги суспільства).

Дослідниця відзначає, що на практиці більшість лідерів використовують всі чотири образи лідерства у різному порядку та поєднанні. Лідери намагаються привести свої власні інтереси у відповідність до інтересів своїх послідовників, встановлюючи з ними такі взаємини, за якими враховувався б контекст кожного конкретного моменту.

ГЕРМАН (Hermann), Маргарет Дж. (1938) - американська психологіня, експертка з питань політичного лідерства та управління кризами. Редакторка журналу «Політична психологія» (1980-1982), Президент Міжнародного товариства політичної психології (1987-1988), Президент Асоціації міжнародних досліджень (1998-1999). Серед найвідоміших праць - "Політична психологія" (1986); "Стилі лідерства у формуванні зовнішньої політики" (1990); "Лідери, групи та коаліції" (у співавторстві з Джо Д. Хаган, 2001); "Лідерство, тероризм та використання насильства" (2011).