Макс Вебер "Типи панування"

23.03.2020

«Типи панування та їхній зв'язок з економікою» - праця, що є III главою першої частини («Економіка, суспільний устрій і влада») фундаментальної праці «Господарство і суспільство» (1921) видатного німецького вченого, одного із засновників нової політичної науки Макса Вебера, у якій дається характеристика ідеальних типів легітимності політичної влади.

ВЕБЕР (Weber), Макс (1864-1920) - німецький соціолог, історик, економіст, юрист, політолог і соціальний філософ. Засновник "розуміючої" соціології, автор теорії соціальної дії, вчення про ідеальні типи, один із засновників сучасної політичної науки (концепція легітимності влади, теорія бюрократії, дослідження демократії). Наукова діяльність Вебера істотно вплинула на розвиток сучасної політології, соціології, філософії й історіографії. Основні праці: "Протестантська етика й дух капіталізму" (1904-1905), "Про деякі категорії розуміючої соціології" (1913), "Політика як покликання та професія" (1919), "Політичні роботи" (1921), "Зібрання творів із соціології та соціальної політики" (1924), "Зібрання творів із соціальної та економічної політики" (1924) та ін.

У даній праці Макс Вебер вперше в сучасній політичній науці формулює поняття легітимності політичної влади. На відміну від поняття «легальність влади» (яке характеризує її правове закріплення), поняття «легітимність влади», за Вебером, означає суспільне визнання її законності, що виражається в готовності людей добровільно підкорятися владі. Інакше кажучи, легітимність - це «переконаність людей у тому, що ті, хто мають владу, володіють нею по праву». Таким чином, Вебер поєднує у змісті даного поняття два основні положення: суспільне визнання влади та обов'язок керованих їй підкорятися.

Зазначаючи, що «будь-яке добровільне підкорення зумовлене авторитетом суб'єкта влади в очах тих, хто готовий йому підкорятися», Вебер виділяє залежно від мотивів підкорення три основні види такого авторитету (або три основні типи легітимності влади) :

традиційний;
харизматичний;
раціонально-легальний.

Традиційна легітимність - це такий тип легітимності політичної влади, джерелом якої виступає звичай, звичка підкорятися владі, віра в непорушність існуючих порядків. Традиційне панування характерно, зокрема, для монархічних держав.

"Панування називається традиційним, якщо його легітимність спирається на святість сталих порядків і панівного керування... Це авторитет «вічно вчорашнього»: авторитет звичаїв, освячених віковою значимістю й звичною орієнтацією на їх дотримання, - традиційне панування, яке здійснювали патріарх і патримоніальний князь старого типу... ".

Джерелом харизматичної легітимності (гр. charisma - божий дар) є віра у виняткові (або навіть надприродні) якості лідера. Харизматичному типу панування внутрішньо властива революційність - він пориває зі звичкою та авторитетом традиційної влади. Саме тому харизматична легітимність виникає, як правило, у епоху революційних змін, і саме тому вона виявляється вкрай ненадійною.

"«Харизмою» слід називати якість особистості, визнану надзвичайною, завдяки якій вона оцінюється як обдарована надприродними, надлюдськими або, щонайменше, особливими силами й властивостями, недоступними іншим людям. Вона розглядається як щось послане Богом або як зразок... Харизматичне панування - це авторитет неординарного особистого дару...(харизма), повна особиста відданість і особиста довіра, викликані наявністю якостей вождя в певній людині: одкровень, героїзму та ін., харизматичне лідерство, яке здійснює пророк, або - у сфері політичного - обраний князь-воєначальник, або плебісцитарний володар, видатний демагог і політичний партійний вождь... ".

Раціонально-легальна легітимність - третій тип легітимності політичної влади, заснований на «вірі в юридично закріплену правильність панування і засобів його здійснення». Основним мотивом для підкорення тут виступає раціональний фактор - інтерес, визнання влади, сформованої на основі закріплених законодавством правил і процедур. У такій державі підкоряються не традиціям та усталеному порядку і не особистості лідера, вождя, а законам, за якими обираються та діють представники влади (дана форма легітимності є характерною для політичної влади в державах з демократичними політичними режимами).

"Раціонально-легальний тип панування - це панування «легальності», обґрунтованої раціонально створеними правилами, тобто орієнтації на підкорення при виконанні встановлених правил - панування у тому вигляді, в якому його здійснюють сучасний державний службовець та всі ті носії влади, які з ним схожі ".

Визначені Вебером традиційний, харизматичний і раціонально-легальний типи легітимності є «ідеальними типами», у реальному політичному житті в чистому виді вони не зустрічаються. У тій або іншій політичній системі завжди існують кілька типів політичного панування влади з перевагою того чи іншого конкретного виду легітимності.