Луук ван Мідделаар «Нова політика Європи»

«Нова політика Європи: десять років політичних криз» (2017) - книга нідерландського історика і політичного філософа Луука ван Мідделаара, що є продовженням книги «Перехід до Європи: як континент став союзом» (2009). Автор аналізує зміни, які відбулися у Європейському Союзі за десять років (2009-2018), намагаючись окреслити головні виклики, з якими стикається ЄС та визначити можливі ефективні відповіді. Книгу було вперше видано нідерландською 2017 р. під назвою «Нова політика Європи»; оновлена французька версія вийшла друком у 2018 р. під назвою «Коли Європа імпровізує: десять років політичних криз»; англійська версія - 2019 р. під назвою «Метушня: політичні імпровізації на європейській сцені»

Луук ван Мідделаар (Luuk van Middelaar) (1973) - нідерландський історик і політичний філософ, професор права ЄС Лейденського університету. З 2010 по 2014 роки був помічником першого постійного президента Європейської Ради Германа ван Ромпея. З 2018 року є членом Нідерландської консультативної ради з міжнародних справ. Автор низки наукових праць з історії розвитку ЄС, серед яких: «Перехід до Європи» (2009), «Нова політика Європи» (2018); «Геополітичне пробудження Європи» (2022) та ін.

Як зазначає автор, книга розповідає історію «дорослішання» ЄС впродовж минулого десятиліття, в якому вирішальну роль зіграла й Україна. На думку Мідделаара, за останні 10 років Європу поглинули чотири великі кризи. Два струси не зачепили Україну безпосередньо. Це - «Грецька криза» 2010-2012 рр., упродовж якої фінансові ринки піддали випробуванню євро, та криза мігрантів 2015-2016 рр., коли понад мільйон біженців передалися на територію ЄС, що призвело до серйозних конфліктів між державами-членами з питань солідарності і безпеки. Найсуворішим випробуванням, яке стало струсом не лише для ЄС, а й для всього політичного устрою Європи став конфлікт Європи з Росією до і після анексії Криму. Саме цей конфлікт, як відзначає Мідделаар, був вирішальним моментом «пробудження» Європи як геополітичного гравця. Четвертою великою кризою, яка, за словами Мідделаара, похитнула європейську впевненість у власних силах, - так звана атлантична криза, започаткована «подвійним ударом» 2016 р., якого завдали британські та американські виборці, проголосувавши за Брекзіт та Дональда Трампа, який на посаді президента США «почав грати в американську внутрішню політику на українській арені, примушуючи український політичний істеблішмент розслідувати ділові зв'язки свого американського політичного суперника, аби збільшити свої шанси на переобрання у 2020 році».

Автор відзначає, що ці кризи принесли із собою три висновки. Перший висновок (або урок) є таким: коли єдність Союзу чи миру в регіоні опиняється під загрозою, політичні мотиви згуртування беруть гору над суто економічними інтересами. У надзвичайних ситуаціях політика, заледве помітна за звичайних обставин, активно виходить на перший план. Другий висновок (або відкриття): якщо європейці хочуть зберегти свій спосіб життя, то Європа, як ціле, має опанувати стратегічніше мислення й набути спроможності брати участь у силовому змаганні з іншими світовими гравцями. Третій висновок (або істина), яку унаочнили згадані кризи, полягає в тому, що правила та закони не можуть передбачити всі нові ситуації. Кризи вимагають здатності до політичних дій, де потрібне не застосування норм, а ухвалення відповідальних рішень. Мідделаар наголошує, що саме під тиском цих подій і висновків сьогодні формується новий Європейський Союз. 

«Упродовж 70 років миру та процвітання, політичні дебати в Європі точилися навколо питань зростання та перерозподілу, освіти та охорони здоров'я, свободи та ідентичності. Набагато менше говорили про державу і владу, стратегію та війну, безпеку та кордон, громадянство та опозицію. Низка війн, громадянських конфліктів, диктатур та військових сутичок в інших регіонах світу мали б нагадати нам, що демократичний рай Європи не слід сприймати як безумовну даність; але ми спромоглися злегковажити всіма такими попередженнями. Решта світу ще має досягти нашого рівня цивілізації, а ми вже досягли кінця історії. Аж ось насунула криза: банки збанкрутували, Росія напала на Україну, мільйони людей у відчаї намагаються перебратися до Європи, а у Вашингтоні президент Дональд Трамп прибрав американську парасольку безпеки з європейського континенту. З'явилося усвідомлення того, що наш лад є крихким, а наше майбутнє не є гладеньким автобаном. Політика має значення. Історія повернулася. Ми живемо у світі конфлікту та суперництва, сили та опору силі. Перегляд власної позиції став сумною необхідністю».