Лі Макінтайр «Постправда»
«Постправда» (2018) - книга відомого американського філософа Лі Макінтайра, присвячена дослідженню феномена «постправди» у сучасному світі.
ЛІ МАКІНТАЙР (Lee Cameron McIntyre) (1962) - філософ, викладач, автор понад десяти дослідницьких праць, а також низки статей та есе з філософії та соціальних наук. Науковий співробітник Центру філософії та історії науки Бостонського університету, викладач етики в Гарвардській вищій школі. Працював виконавчим директором Інституту кількісних соціальних наук Гарвардського університету. Найвідоміші праці: «Темні часи: наука про людську поведінку» (2006) та «Постправда» (2018).
Досліджуючи феномен постправди у ХХІ столітті, Лі Макінтайр наголошує на її головному завданні - "розхитати правду". Він підкреслює, що постправда не тотожна брехні, цей терміном має позначатися "зумисне ігнорування правди". Отже, на думку дослідника, про постправду йдеться тоді, "коли ми ставимо собі за мету маніпулювання думками інших, переконання їх у чомусь, що є неправдою, переходячи від звичайної інтерпретації фактів до їх фальсифікації". Вчений зауважує, що насправді проблема не в тому, щоб пояснити, що таке ігнорування фактів, брехня або політична маніпуляція, адже ці явища існують вже не одне століття. Головна проблема, притаманна саме добі постправди, - це "виклик не лише самій ідеї про знання реальності, а й існуванню реальності як такої".
Лі Макінтайр пропонує таке визначення: «постправда - це форма ідеологічної вищості, коли іншу особу прагнуть переконати в чомусь незалежно від того, є для того переконливі докази, чи ні». Таким чином, постправда постає перед нами не стільки претензією на те, що правди не існує, скільки претензією на те, що факти підпорядковуються нашим політичним переконанням.
«Коли південноафриканський президент Табо Мбекі заявив, що антиретровірусні препарати свідчать про змову Заходу, а часником і лимонним соком можна лікувати СНІД, унаслідок цього померло понад триста тисяч людей. Коли президент Трамп стверджує, що кліматичні зміни - це містифікація китайського уряду, покликана зруйнувати американську економіку, довготермінові наслідки таких заяв можуть бути не менш, якщо не більш, руйнівними. Проте справжня проблема полягає не так у суті кожного конкретного переконання, як у самому уявленні, що (залежно від того, що особа хоче вважати правдою) одні факти важать більше за інші».
Неодмінним елементом творення нової реальності постправди є, за Макінтайром, деніалізм (заперечення науки) або перевага ідеології над наукою, що призводить до селективного добору тих фактів, які підтверджують чиюсь позицію, і цілковитого заперечення протилежних фактів: «Коли прихильники якогось політика більше цікавляться тим, на чиєму ви боці, ніж фактами і тим, про що вони свідчать, факти можуть справді підпорядковуватися судженням».
Макінтайр наголошує, що в епоху постправди ми повинні опиратися кожній спробі затуманити факти и заперечувати неправдиві твердження. «Від нас залежить, як реагувати на світ, у якому хтось намагається ввести нас в оману. Правда досі важлива, як і завжди. І чи встигнемо ми вчасно це усвідомити, залежить лише від нас».