Карл Маркс «Критика Готської програми»
«Критика Готської програми» («Критика Готської програми. Зауваження до програми германської робітничої партії») (1875) - праця німецького філософа, економіста, засновника марксизму Карла Маркса, у якій знаходить своє остаточне завершення оригінальна соціально-політична доктрина - науковий комунізм, теорія якого починає оформлятися в роботах «Маніфест Комуністичної партії» (разом з Ф. Енгельсом) (1848), «Класова боротьба у Франції» (1852), «Громадянська війна у Франції» (1872) та ін.
МАРКС (Marx), Карл (1818-1883) - німецький економіст, філософ, засновник діалектико-матеріалістичної філософії, представник конфліктоло-гічного напрямку в науковій думці, засновник марксизму, автор фундаментальної праці "Капітал" (1867-1894). Автор концепції суспільно-економічних формацій. Організатор і вождь Першого Інтернаціоналу. Основні праці: "Економічно-філософські рукописи" (1844); "Німецька ідеологія" (разом з Ф. Енгельсом, 1845-46); "Убогість філософії" (1847); "Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта" (1852); "Громадянська війна у Франції" (1871); "Критика Готської програми" (1875).
У своїй праці Карл Маркс критикує помилки керівників германської соціал-демократії, переосмислює й розвиває концепцію класової боротьби, сформульовану англійськими економістами й французькими істориками, а також розробляє вчення про дві фази комунізму як суспільно-економічної формації, надаючи закінчений вид концепції «наукового комунізму».
Соціально-політична доктрина наукового комунізму, викладена Марксом у даній праці, містить у собі такі програмні моменти:
- визначення класової боротьби, соціального конфлікту як основної рушійної сили історії, її зв'язок із розвитком способу виробництва;
- відповідність державних форм різним класовим суспільно-економічним формаціям;
- розуміння історичного процесу як зміни суспільно-економічних формацій (де комунізм змінює капіталізм і проходить у своєму розвитку дві фази -соціалізм і комунізм;
- затвердження диктатури пролетаріату як класового змісту політичної влади, встановленої внаслідок соціалістичної революції.
Головним завданням робітничого класу, за Марксом, є завоювання політичної влади: «Кожний клас, що прагне до панування, навіть якщо його панування спричиняє знищення всієї старої суспільної форми й панування взагалі, повинен, насамперед, завоювати собі політичну владу». Виконання цього завдання вимагає створення самостійної політичної партії.
Маркс стверджує, що організований пролетаріат здійснить соціалістичну революцію, повалить владу буржуазії й зробить експропріацію капіталу. Після цього, за Марксом, повинна бути встановлена диктатура пролетаріату, яка зберігатиметься аж до виникнення безкласового комуністичного суспільства. «Між капіталістичним і комуністичним суспільством - період революційного перетворення першого на друге, - писав учений. - Цьому періоду відповідає й політичний перехідний період, і держава цього періоду не може бути нічим іншим, крім революційною диктатурою пролетаріату».
«Те положення, за яким народом управляють, повинне бути замінене на самоврядування народу».