Арістотель "Політика" 

«Політика» - праця найвеличнішого філософа античності Арістотеля (384 - 322 рр. до н.е.), присвячена дослідженню суспільства й держави. Книга являє собою першу в історії наукової думки спробу всебічної розробки науки про політику.

¨ Арістотель визначає політику (гр. politike - мистецтво управління державою) як цивілізовану форму діяльності спільноти, що спрямована на досягнення «загального блага», закріплюючи за нею функції узгодження загальних та приватних інтересів, здійснення панування (або підпорядкування) і керування суспільними справами. «Політика, - відзначав Арістотель, - це найвеличніша наука, що, головним чином, і управляє». Отже, під політикою розумівся особливий спосіб організації управління суспільством. З одного боку, - це особлива система, що визначає правителів і спосіб реалізації влади, з іншого, - способи взаємодії індивідів усередині суспільства.

¨ Державу Арістотель визначає як продукт природного розвитку суспільства, результат механічного об'єднання родин, а людину за своєю природою як «політичну істоту». Розглядаючи різні способи устрою полісів (гр. polis - місто-держава), Арістотель виділяє «правильні» і «неправильні» форми правління (критерієм правильності виступає їхня можливість служити загальному благу). Трьома «правильними» формами держави, за Арістотелем, є монархія, аристократія та політія, а відповідними їм «неправильними» формами правління - тиранія, олігархія і демократія. 

АРІСТОТЕЛЬ (Aristotle) (384-322 до н.е.) - давньогрецький учений, один із найвидатніших філософів античності, учень Платона, вихователь Олександра Македонського.

Автор соціально-політичних творів "Політика" та "Афінська політія". Автор терміна "політика".

Першим в історії наукової думки зробив спробу всебічної розробки науки про політику, яка в роботах вченого виявилася нерозривно пов'язаною з етикою.

"Людина за своєю природою - істота політична, через це навіть ті люди, які анітрохи не мають потреби у взаємодопомозі, прагнуть до спільного проживання". 

"Держава створюється не заради того, щоб жити, але переважно для того, щоб жити щасливо. Той, хто в силу своєї природи, а не внаслідок випадкових обставин, живе поза державою - або нерозвинена в моральному плані істота, або надлюдина".