Іммануїл Кант "Ідея загальної історії"

«Ідея загальної історії» («Ідея загальної історії у всесвітньо-громадянському плані») (1784)- праця Іммануїла Канта, видатного представника німецької класичної філософії, автора філософсько-політичної концепції лібералізму, в якій дається аналіз співвідношення держави й права.

Держава визначається Кантом як співтовариство людей, об'єднаних правовими нормами, законом. Ідею Ш.-Л. Монтеск'є про розподіл влади Кант зводить в один із основних принципів нового (правового) державного устрою: «У кожній державі існують три влади, тобто загальним чином об'єднана воля в трьох особах: верховна влада в особі законодавця, виконавча в особі правителя і судова в особі судді».

Ключовою проблемою у розбудові нового державного устрою Кант називає «досягнення загального правового громадянського суспільства». Саме таке суспільство, в якому, за словами філософа, його членам надається «найбільша свобода... у її сумісності зі свободою інших», є основою справедливого суспільного устрою, «вищим завданням природи для людського роду».

Створення ідеального громадянського устрою, за Кантом, безпосередньо залежить від встановлення «закономірних» зовнішніх відносин між державами, такого міжнародного порядку, за яким «навіть маленька держава могла б очікувати своєї безпеки й прав не від власних сил або власного справедливого судження, а винятково від великого союзу народів, від об'єднаної могутності та від рішення відповідно до законів об'єднаної волі».

Викладені в роботі тези Канта про максимальну відповідність устрою і режиму держави загальним принципам права, про необхідність реалізації принципу розподілу влади і розвиток громадянського суспільства стали підґрунтям сучасної концепції правової держави. 

КАНТ (Kant), Іммануїл (1724-1804) - видатний представник німецької класичної філософії, автор філософсько-політичної концепції лібералізму. Створені Кантом фундаментальні філософські роботи істотно вплинули на розвиток світової наукової думки. Теза про максимальну відповідність устрою і режиму держави принципам права стала підґрунтям концепції правової держави. Основні праці: "Загальна природна історія й теорія неба" (1755); "Критика чистого розуму" (1781); "Критика практичного розуму" (1788) та ін.