Гелфорд Маккіндер "Географічна вісь історії"

«Географічна вісь історії» (1904) - доповідь Гелфорда Джона Маккіндера, англійського географа та історика, теоретика міжнародних відносин, одного з засновників теорії геополітики, зроблена на засіданні Королівського географічного товариства,. Являє собою викладення першої глобальної геополітичної моделі світу.

МАККІНДЕР(Mackinder), Гелфорд Джон (1861-1947) - англійський географ і історик, теоретик міжнародних відносин, один із основоположників геополітики. Доповідь Маккіндера "Географічна вісь історії", зроблена ним у Королівському географічному суспільстві в 1904 р., стала першою глобальною геополітичною моделлю розвитку світової системи. Основні праці - "Демократичні ідеали й реальність" (1919), "Географічна завершеність земної кулі й знаходження світу" (1943).

У своїй доповіді Г. Дж. Маккіндер уперше звернув увагу на зв'язок географічних факторів, політики та історії людства, вказавши на необхідність розгляду всіх політичних процесів у глобальному масштабі.

¨ Фактором, що визначає розвиток цивілізації, за Маккіндером, є географічне положення держав. Вчений виділив три основні етапи в історії людства:

1) доколумбова епоха (період протистояння народів периферії світового острова - Азії, Африки і Європи, та народів «серединної землі» - Центральної Азії);

2) колумбова епоха (період завоювання світу народами «периферійних», берегових зон);

3) постколумбова епоха (період зіткнення інтересів «цивілізованих» народів, утворення «закритої політичної системи»).

Зображуючи сучасну геополітичну картину світу, Маккіндер представляє євразійський континент як «осьовий регіон», найбільш вигідний за географічним положенням. За межами «осьового регіону» знаходяться «великий внутрішній півмісяць», утворений Німеччиною, Австрією, Туреччиною, Китаєм та Індією, і «зовнішній півмісяць» - його утворюють США, Канада, Японія, Австралія, Велика Британія та Південна Африка.

Концепція «осьового регіону» в наступних роботах Маккіндера знайшла своє відбиття в понятті «хартленда» («серця землі»), до якого вчений відносив країни Центральної та Східної Європи, а також Тібет і Монголію. У роботі «Демократичні ідеали і реальність» (1919) Маккіндер відзначав, що переваги в освоєнні своєї території та посиленні впливу на «хартленд» мають Німеччина і Росія, тоді як «периферійним країнам» для підтримки свого впливу потрібно набагато більше ресурсів. Цей висновок знаходить своє відбиття в знаменитій формулі Маккіндера: «Хто править Східною Європою, панує над хартлендом; хто править хартлендом, панує над світовим островом; хто править світовим островом, панує над усім світом». 

"Справжній баланс політичної могутності в кожний конкретний момент є, безумовно, з одного боку, результатом географічних умов (а також економічних і стратегічних), і, з іншого боку, відносної чисельності, мужності, оснащеності й організації народів, які змагаються... Географічні показники в підрахунках більш уживані й більш постійні, ніж людські".