Фрідріх Ратцель "Політична географія"
«Політична географія» («Політична географія. Географія держав, торгівлі та війни») (1897) - відома праця німецького географа та етнографа Фрідріха Ратцеля, що відіграла визначальну роль у становленні геополітики як самостійної галузі політичної науки.
РАТЦЕЛЬ (Ratzel), Фрідріх (1844-1904) - німецький географ і етнограф, засновник "політичної географії". У своїх працях досліджував закономірності впливу природних умов на розвиток народів та їх культур у різних географічних зонах. Термін Ратцеля "життєвий простір", використаний для пояснення політичного розвитку народів, став основним поняттям геополітики К. Хаусхофера. Основні праці: "Народознавство" (1885-1888), "Антропогеографія" (1882-1891), "Політична географія" (1877) та "Земля й життя" (1901-1902).
У своїй праці Ратцель досліджував закономірності впливу природних умов на розвиток народів та їхніх культур у різних географічних зонах.
Ідею географічного детермінізму Ратцель поєднує з ідеєю системності в політичних відносинах. Політична система, таким чином, розглядається як певний «організм», існування якого залежить від уміння пристосовуватися до навколишнього середовища, використовувати природні фактори для збільшення своєї могутності.
Порівнюючи держави, що діють на міжнародній арені, із живими організмами, Ратцель спирається на ідеї органіцизму та соціал-дарвінізму. Вчений вважав, що, відповідно до природних законів та теорії природного відбору, держави зростають, набираючи силу, поглинають більш слабких суперників, розширюючи, таким чином, свої кордони. Держави з великою територією, високою чисельністю населення та розвинутою культурою мають, відповідно, більше шансів на виживання за рахунок просторової та культурної експансії.
Таким чином, головними рушійними силами розвитку держави, за Ратцелем, є просторове розташування, розміри території та кордони держави. Об'єднані в державі громадяни уособлюють собою загальну «державну волю», яка пов'язує дані фактори і визначає, зрештою, могутність держави. «Найсильнішими, - підкреслює Ратцель, - є держави, у яких політична ідея пронизує все державне тіло, до останньої його частини, і охоплює як народ, так і його територію».
Окрім території, Ратцель виділяє й так званий життєвий простір держави, тобто певну сферу інтересів, що не підлягає зазіханням з боку інших країн. Дане поняття вчений використовує для пояснення процесу політичного розвитку народів, зокрема - процесу колонізації (коли сильні держави розширюють свій «життєвий простір», перетворюючись на імперії, а слабкі держави втрачають незалежність територій, зменшують свій «життєвий простір» і перетворюються на колонії). Поняття життєвого простору стало основним поняттям геополітичної концепції іншого класика геополітики, німецького вченого К. Хаусхофера.
"Держави на всіх стадіях свого розвитку розглядаються як організми, які з необхідністю зберігають зв'язок зі своїм ґрунтом і тому повинні вивчатися з географічної точки зору"