Фрідріх Ніцше "Воля до влади"

«Воля до влади. Досвід переоцінки всіх цінностей» (1886-1888) - праця видатного німецького філософа, представника «філософії життя» Фрідріха Ніцше, присвячена дослідженню феномена влади. 

Ніцше використовує поняття «воля до влади» як основне поняття своєї філософії, стверджуючи, що саме прагнення до влади є фундаментальним принципом буття. Життя розуміється вченим як певна форма суперництва «між енергіями, між центрами сил або центрами влади - волями, кожна з яких прагне стати сильнішою і які постійно або посилюють свою владу, або втрачають її». Таким чином, воля до влади, за Ніцше, складається з низки «центрів сил», могутність яких змінюється залежно від їхньої власної енергії, а також від ступеня опору конфронтуючих центрів.

Воля до влади, на думку вченого, властива будь-якому процесу, вона є основою світового розвитку. «Вся енергія, вся реальна сила, - стверджує філософ, - у волі до влади, крім неї немає жодної іншої ані фізичної, ані динамічної, ані психологічної сили». Даний підхід став основою для аналізу феномена політичної влади в межах атрибутивного підходу в політології (його прихильники пояснюють природу влади біологічними та психологічними особливостями людини).

Ніцшеанська ідея «волі до влади» у політичній теорії та практиці ХХ ст. нерідко піддавалася некоректній інтерпретації або навмисно спотворювалася різними політичними силами, а розгляд влади як невід'ємної властивості людини, закладеної в її природі (інстинктах боротьби і суперництва з іншими представниками людського роду) використовувався для обґрунтування «культу сили», національної або расової переваги, права одних народів управляти іншими.

НІЦШЕ (Nietzsche), Фрідріх (1844-1900) - німецький філософ, представник ірраціоналізму, засновник філософії життя. Закликав переглянути обивательське уявлення про християнську релігію, сформулював ідею "надлюдини", створивши індивідуалістичний культ сильної особистості, головним мотивом поведінки якої є воля до влади. Основні праці: "Людське, занадто людське" (1878); "Ранкова зоря" (1881); "Весела наука" (1882); "Так говорив Заратустра" (1883-1884); "По ту сторону добра й зла" (1886), "Антихристиянин" (1888).

"Любов до влади є демоном людей. Дайте їм усе - здоров'я, їжу, житло, освіту, - і вони будуть нещасні, примхливі, тому що демон чекає, чекає й потребує задоволення. Відніміть у них все й задовольніть їхнього демона - вони стануть щасливі..."