Фрідріх Гаєк "Шлях до рабства"
«Шлях до рабства» (1944) - відома праця австрійського економіста і політичного філософа Фрідріха Августа фон Гаєка. У книзі, що принесла Гаєку світову популярність, досліджуються два альтернативні способи організації соціального життя - ринковий порядок і централізоване державне планування; простежується загальне коріння всіх тоталітарних ідеологій - фашизму, нацизму і комунізму.
Ключовими термінами, що використовуються у книзі, є колективізм (під яким розуміється будь-яка теоретична система, що прагне, на противагу лібералізму, організувати все суспільство в ім'я якоїсь єдиної мети, а також відмовляється визнати захищену законом сферу автономії індивіда) та тоталітаризм (під яким розуміється сукупність усіх неминучих практичних результатів здійснення колективістських проектів). Основу роботи становить вивчення політичних, моральних і духовних наслідків тоталітаризму.
Задум книги розкриває епіграф з Д. Юма «Свобода, у чому б вона не полягала, губиться, як правило, поступово». Сама назва книги (у буквальному перекладі - «Дорога до кріпосництва») навіяна словами А. Токвіля про «нову кріпосну залежність». Автор підкреслює, що процес «пожирання» державним Левіафаном суспільства і особистості йде поступово та неспинно до свого природного завершення - утворення тоталітарного ладу.
Гаєк відзначає, що у той час, як демократична політична система встановлює такі принципи формування еліти, згідно з якими місце в її лавах може займатися відповідно до особистих якостей претендентів - моральних, професійних (тобто посадовими вимогами стають, насамперед, компетентність, активність, професіоналізм), то головними вимогами, висунутими тоталітарною системою до майбутніх членів політичної еліти, є повне підпорядкування та чітке, ретельне виконання директив керівництва.
Монополія влади на інформацію, придушення інакомислення і опозиції призводять до формування у громадян тоталітарної держави особливого типу свідомості, що не зв'язана мораллю, а керується виключно політичною доцільністю, принципом «мета виправдовує засоби». «Там, де існує одна загальна вища мета, - підкреслював учений, - не залишається місця жодній етичній нормі або правилу».
За умов відсутності системи моральних обмежень, у тоталітарній системі неминуче набуває чинності такий механізм соціального відбору, за яким нагорі опиняються люди, вільні від моралі й здатні на будь-які дії: «У суспільстві, де взяли гору тоталітарні тенденції, люди непедантичні й безпринципні мають набагато більше шансів на успіх...». Тоталітарна ідея в такому суспільстві практично обожнюється, а її носії - єдині у світі, хто знає, що і як потрібно робити - стають об'єктами для поклоніння. Ідеологія ставиться вище критики, вона стає єдиною правдою, істиною на всі часи, що підмінює собою реальне життя.
ГАЄК (Hayek), Фрідріх Август фон (1899-1992) - австрійський економіст і політичний філософ, лауреат Нобелівської премії в галузі економіки (1974), прихильник концепції "вільного суспільства" і ліберальних принципів в економіці. Головні праці: "Шлях до рабства" (1944); "Індивідуалізм та економічний порядок" (1948), "Конституція свободи" (1960), "Право, законодавство і свобода"; (1988); "Пагубна самовпевненість" (1988).
"Щоб брати участь в управлінні тоталітарною системою, недостатньо просто приймати на віру порядні пояснення непорядних дій. Треба самому бути готовим переступати будь-які моральні закони, якщо цього вимагають вищі цілі. Оскільки мету встановлює лише верховний вождь, то кожний функціонер, виступаючи лише інструментом в його руках, не може мати моральних переконань. Головне, що від нього потрібно, - це беззастережна особиста відданість вождеві, а слідом за цим - повна безпринципність і готовність буквально на все. Функціонер не повинен мати власних таємних ідеалів або уявлень про добро й зло, які могли б спотворити наміри вождя. У тоталітарному суспільстві знайдеться багато справ, що вимагатимуть жорстокості, залякування, обману. Адже ні гестапо, ні адміністрація концтабору, ні Міністерство пропаганди, ні СД, ні СС (як і аналогічні служби в Італії або в Радянському Союзі) не є придатним місцем для вправ у гуманізмі. Але в тоталітарній державі шлях до високого становища веде саме через ці організації".