Френсіс Фукуяма "Державне будівництво"
«Державне будівництво: управління і світовий порядок у ХХ столітті» (2004) - книга американського політолога, футуролога Френсіса Фукуями, присвячена аналізу тенденцій розвитку державності в сучасному світі. Основу книги склав курс лекцій, прочитаних у Корнельському університеті (США) у 2003 р., а також у Мельбурні та Веллінгтоні у 2000 р.
Книга складається з трьох частин. Перша дає аналітичну базу для вивчення багатьох аспектів «державності» - це й функції, й можливості, й підстави легітимності державної влади. Друга частина присвячена розгляду причин слабкості держави. У третій частині з'ясовуються міжнародні аспекти державної слабкості: як державна слабкість призводить до нестабільності, як розмиває принципи суверенітету в інтернаціональній системі та як проблеми демократичної легітимності на міжнародному рівні виходять на перше місце в суперечці між США, Європою та іншими розвиненими країнами.
На думку Фукуями, у світі після закінчення Холодної війни «слабкі» держави або «держави-невдахи» перетворилися на найважливішу проблему міжнародного прядку. Термін «слабкий» є характеристикою безпорадності держави, а не його масштабів, він означає нестачу адміністративного потенціалу для нормального управління, причина якого полягає у нелегітимності політичної системи в цілому. Саме в таких державах порушуються права людини, вони є джерелом масової імітації та нападів на сусідні держави. А 11 вересня 2001 р. показало, що ці держави стають прикриттям для міжнародного тероризму: «З часів падіння Берлінського муру й до подій 11 вересня більшість міжнародних криз були пов'язані зі «слабкими» державами або «державами-невдахами». До таких, зокрема, відносяться Сомалі, Гаїті, Боснія, Косово, Руанда, Ліберія, Сьєрра-Леоне, Конго й Східний Тимор».
Фукуяма також відзначає, що ослаблення національної державності стало загальною тенденцією останніх десятиліть у світовій політиці. Проте в умовах кризи глобальної безпеки головним питанням світової політики є не ослаблення державності, а, навпаки, її посилення. Фукуяма підкреслює, що для окремих суспільств (як і для світового співтовариства в цілому) знищення державності - це «прелюдія не до утопії, а до катастрофи».
Слабкі держави по всьому світу - від Європи до Південної Азії - являють собою загрозу міжнародному порядку, стаючи осередком конфліктів і серйозних порушень прав людини, виступаючи потенційним джерелом тероризму нового різновиду, здатного проникати в розвинений світ.
Зміцнення державності шляхом створення різних видів державних установ, за Фукуямою, є завданням, що стало життєво важливим для міжнародної безпеки, але з яким на сьогодні впоралися лише кілька розвинених країн. Таким чином, для майбутнього світового порядку найважливіше - «знову навчитися будувати державу».
ФУКУЯМА (Fukuyama), Френсіс (1952) - американський політолог, футуролог, автор концепції "кінця історії" ("Кінець історії та остання людина", 1992). Серед інших праць: "Великий крах. Людська природа й відтворення соціального порядку" (1999), "Наше постлюдське майбутнє. Наслідки біотехнологічної революції" (2002); "Державне будівництво: управління й світовий порядок у ХХІ столітті" (2004); "Витоки політичного порядку. Від прадавніх часів до Французької революції" (2011); "Політичний порядок і політичний занепад. Від промислової революції до глобалізації демократії" (2014); "Ідентичність. Потреба в гідності й політика скривдженості" (2018).
"Хоча ми не бажаємо повернення до світу конфліктуючих великих сил, ми, дійсно маємо потребу в силі. Тільки держави (й саме держави) здатні об'єднати й доцільно розмістити сили забезпечення порядку. Ці сили необхідні, щоб забезпечувати правління закону усередині країни, дотриматись міжнародного порядку. Ті, хто виступає за «сутінки державності» - чи то поборники вільного ринку, чи то віддані ідеї багатосторонніх договорів, - повинні пояснити, що саме замінить силу суверенних держав в сучасному світі. Насправді цю прірву заповнило різношерсте зібрання міжнародних організацій, злочинних синдикатів, терористичних груп та ін., які володіють певною владою та легітимністю, але рідко і тим, і іншим одночасно. За відсутності ясної відповіді нам залишається тільки повернутися до суверенної національної держави й знову спробувати зрозуміти, як зробити її сильною та успішною".
"У мене виникла певна проблема з перекладом книги в Росії. У 2004 році я опублікував книгу під назвою "Державне будівництво" (State Building), яку в Росії перевели як "Сильна держава". У цьому перекладі відразу виникає конотація з путінізмом, коли сильна держава розуміється, як придушення опозиції укупі з агресивною зовнішньою політикою. Це зовсім не те, що я мав на увазі. У моєму розумінні сильна - це перш за все ефективна держава. Держава, в якому поважається закон, існує незалежна і справедлива судова система, розвинена інфраструктура і ефективно працюють системи соціального обслуговування, охорони здоров'я".