Еріх Фромм "Анатомія людської деструктивності"

«Анатомія людської деструктивності» (1973) - робота видатного мислителя ХХ ст., представника Франкфуртської школи Еріха Фромма. З позицій неофрейдизму автор з'ясовує механізми зв'язку між психікою індивіда та соціальною структурою суспільства, аналізується проблема «руйнівного» в індивіді, соціумі, історії.

У даній роботі Фромм використовує методи «гуманістичного психоаналізу», досліджуючи взаємодію людини і суспільства. Застосовуючи методику неофрейдизму для виявлення певних соціальних типів особистості в контексті аналізу соціально-історичної динаміки, Фромм використовує поняття «соціального характеру» як сполучної ланки між психікою індивіда і соціальною структурою суспільства. Під соціальним характером (термін був введений вченим у роботі «Душа людини») розуміється «стабільна та чітка система орієнтації, що відповідає певній моделі соціалізації та визначає спосіб адаптації індивіда до соціуму». Досліджуючи агресивність і деструктивність у людській поведінці, автор розкриває базові потреби людини, типи спілкування, орієнтації, патологічні відхилення, аналізуючи крізь їхню призму складні соціально-політичні процеси і явища.

Головним поняттям теорії особистості Фромма є деструктивність (від лат. destructio - руйнування структури) - один із найважливіших механізмів «втечі від свободи», коли людина «руйнує світ, аби світ не зруйнував її». Аналіз деструктивного, експлуататорського типу особистості (різновидами якого є авторитарний, садо-мазохістський, бунтарський, революційний, нарцисичний та ін.) автор проводить на прикладі історичних особистостей - Калігули, Й. Сталіна, А. Гітлера, Г. Гіммлера, Б. Муссоліні.

Велику увагу Фромм приділяє феномену нарцисизму - психологічному стану повної зосередженості на власній персоні, в якому все навколишнє сприймається тільки з точки зору бажань даної особистості. На прикладі А. Гітлера вчений розглядає даний психологічний механізм як один із провідних мотивів поведінки деструктивної особистості. Аналізуючи нарцисизм в історичному аспекті, Фромм попереджає про небезпеку домінування в міжособистісних відносинах різних його групових форм (релігійного, расового, політичного). На думку Фромма, будь-який прояв нарцисизму може скінчитися фанатизмом та руйнуванням.

На прикладі А. Гітлера Фромм також досліджує сутність некрофілії (від гр. nekros - мертвий і phileo - люблю) - потягу до смерті, а також соціальні умови, що сприяють формуванню та прояву даної патології людської поведінки. Автор стверджує, що перемога над некрофілією можлива тільки ціною радикальних змін у суспільному та політичному ладі. «Садизм і некрофілія (злоякісні форми агресії) не є вродженими, - відзначає Фромм. - Можна значною мірою знизити ймовірність їхнього виникнення, якщо змінити обставини соціального та економічного життя людей. Тільки експлуатація й маніпулювання людиною перетворює повноцінних людей на психологічних виродків, роблячи з них садистів і руйнівників».

ФРОММ (Fromm), Еріх (1900-1980) - німецько-американський психолог, соціальний філософ, соціолог, антрополог і культуролог, засновник неофрейдизму. З 1933 р. - у США. Пов'язуючи психоаналіз із соціальною історією, звертав увагу на конкретні форми культури, що завдають визначальний вплив на формування типів соціального характеру. Основні роботи: "Втеча від свободи" (1941), "Психоаналіз і релігія" (1950); "Мистецтво кохання" (1956), "Революція надії" (1964); "Душа людини" (1964), "Мати або бути?" (1976), "Анатомія людської деструктивності" (1973).