Ентоні Ґіденс "Нестримний світ"
«Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя» (1999) - популярна книга відомого англійського вченого Ентоні Ґіденса, присвячена проблемам глобалізації.
ҐІДЕНС (Giddens), Ентоні (1938) - англійський соціолог, політолог, директор Лондонської вищої школи економічних і політичних наук. Автор теорії структурації (синтезу структурного функціоналізму та мікросоціології). У 1997 р. - радник прем'єр-міністра Тоні Блера. У 1997-2003 рр. - директор Лондонської школи економіки й політичних наук. Один із засновників наукового видавництва "Polity Press", що спеціалізується в галузі соціології, політики та інших соціальних наук. Автор 34 книг й близько двохсот статей. Одним із перших почав вивчати проблему глобалізації, лекції за даної проблематики об'єднані в книгу "Нестримний світ" (1999). Основні праці: "Устрій суспільства. Нарис теорії структурування" (1984); "Наслідки модерну" (1990); "Третій шлях: Відновлення соціальної демократії" (1998); "Європа в глобальну епоху" (2007).
Ґрунтуючись на ідеях С. Гантінгтона («Третя хвиля: демократизація наприкінці ХХ століття») та Л. Даймонда («Чи пройшла третя хвиля демократизації?»), Ґіденс відзначає, що демократія - «напевне, найпотужніша з ідей ХХ ст.». Автор підкреслює, що сьогодні у світі залишилося зовсім небагато країн, які не називають себе демократичними. «У буквальному значенні єдиними державами, що відкрито заявляють про свою недемократичність, - зазначає Ґіденс, - залишаються останні напівфеодальні монархії, на кшталт Саудівської Аравії, але й вони, швидше за все, найближчим часом підпадуть під вплив демократичних тенденцій».
При цьому, на думку вченого, у сучасному світі виникає так званий парадокс демократії. Він полягає в тому, що поки демократія поширюється по всьому світу, у зрілих демократичних країнах (які, здавалося б, весь інший світ повинен брати за зразок), зростає велике розчарування в демократичних процесах. Цей факт пояснюється тим, що традиційні для демократії механізми управління все менше відповідають новим умовам життя, у тому числі гнучкості й динамізму, вкрай необхідним у постіндустріальному світі, заснованому на активному обміні інформацією.
Колишні механізми управління, за Ґіденсом, не спрацьовують у суспільстві, громадяни якого перебувають в одному інформаційному середовищі з тими, хто управляє суспільством. Тому, на думку вченого, для підтримки демократії необхідна демократизація самої демократії. Така демократизація потрібна не тільки зрілим демократичним державам, вона може сприяти й розвитку нових демократичних політичних систем.