Елвін Тоффлер "Нова парадигма влади"

«Зсув влади: знання, багатство і сила на порозі ХХІ століття» (1990) - одна з найвідоміших політологічних книг кінця ХХ ст., присвячена проблемі політичної влади. Являє собою заключну частину трилогії про долю сучасної цивілізації (перші дві частини - "Шок майбутнього", 1970; "Третя хвиля",1980) видатного американського соціолога, футуролога, одного з авторів концепції "постіндустріального суспільства" Елвіна Тоффлера.

Аналізуючи основні джерела політичної влади - силове, економічне та інформаційне - Тоффлер відзначає значну зміну в системі співвідношення ресурсів влади в сучасному суперіндустріальному (інформаційному) суспільстві, конструюючи концепцію «зсуву влади». Вчений відзначає, що серед незліченних можливостей влади три основні її джерела - насильство, багатство й знання - виявляються найбільш значимими. При цьому «кожне з них може приймати безліч різних форм у грі під назвою «влада».

У доіндустріальних (традиційних) суспільствах, зазначає Тоффлер, основним ресурсом влади виступала сила. Основним законом життя виступала боротьба - за їжу, житло, територію проживання. Але в сучасному суспільстві сила (насильство або загроза його застосування) властива владі «нижчої якості», у першу чергу, через її функціональні обмеженості. Головна слабкість сили, за Тоффлером, полягає в її абсолютній негнучкості. Сила здатна лише на грубий примус, отже вона може бути використана тільки для покарання.

Другим ресурсом влади, за Тоффлером, є багатство (або економічний ресурс). Володіння власністю забезпечує панівному класу можливість підкоряти своїй волі економічно залежні класи. Підкреслюючи безумовну значущість даного ресурсу влади (в тому числі - і його перевагу над силовим ресурсом), вчений називає його владою «середньої якості».

Однак найякіснішу владу, за Тоффлером, дає застосування знань. «Влада вищої якості, - відзначає Тоффлер, - це не лише можливість дати комусь ляпаса, зробити все по-своєму, примусити інших робити те, що хочеться вам». Високоякісна влада передбачає значно більше: ефективність - досягнення мети з мінімальними ресурсами влади: «Знання часто можуть використовуватися для того, щоб змусити іншу сторону полюбити вашу послідовність операцій при виконанні дії. Вони можуть навіть переконати людину в тому, що вона сама вигадала цю послідовність». Таким чином, саме знання лежать в основі влади «вищої якості», влади найбільш ефективної, бо даний ресурс може бути застосований і для покарання, і для винагороди, і для переконання, і навіть для перетворення ворога на союзника.

Тоффлер підкреслює, що, крім величезної гнучкості, знання має й інші важливі характеристики, які роблять його принципово відмінним від менш значимих джерел влади. Так, існує межа застосування і сили, і багатства - у сучасному світі далеко не завжди можна використовувати силу, і далеко не все можна купити за гроші. Знання ж, навпаки, не мають обмежень у застосуванні, вони здатні накопичуватися й підсилюватися за рахунок досвіду. А революційна, за словами вченого, характеристика знань, яка полягає в тому, що ними можуть володіти як наймогутніші й найзаможніші люди, так і найслабкіші й найбідніші, дозволила Тоффлеру назвати знання найдемократичнішим джерелом влади.

Таким чином, знання (у вигляді інформації, науки, мистецтва, освіти та ін.) у сучасному світі випереджають силу та багатство і визначають характер влади. За переконанням Тоффлера, саме контроль над знаннями буде визначати суть майбутніх конфліктів - «битв за владу в усіх інститутах людства».

ТОФФЛЕР (Toffler), Елвін (1928-2016) - американський соціолог, футуролог, один із авторів теорії "постіндустріального суспільства". Автор концепції «Третьої хвилі», яка містить в собі основи для розуміння глобальних змін, що відбуваються в сучасному світі і пов'язані з трансформацією владних відносин. Основні роботи: "Шок майбутнього" (1970), "Третя хвиля" (1980); "Зсув влади. Знання, багатство й насильство на порозі ХХІ століття" (1990), "Війна й антивійна" (1995).