Джонатан Павелл "Новий Мак’явеллі"

"Новий Мак'явеллі: як володарювати у сучасному світі" (2010) - друга книга відомої трилогії Джонатана Павелла - колишнього голови адміністрації Тоні Блера, присвячена дослідженню мистецтва управління та аналізу механізмів політичної влади. Книга, що стала бестселером, заснована на трактатах Нікколо Мак'явеллі "Державець" і "Міркування про першу декаду Тіта Лівія" та робочих щоденниках автора 1997-2007 рр.

ПАВЕЛЛ (Powell) Джонатан (1956) - відомий британський дипломат, у 1997-2007 рр. обіймав посаду голови адміністрації британського прем'єр-міністра Тоні Блера. Набув репутації пропагандиста переговорного процесу зі світовим тероризмом. За часів Тоні Блера - головний переговірник з питань Північної Ірландії. У 2014 р. призначений Девідом Камероном спеціальним послом Великої Британії у Лівії. З 2017 р. - почесний професор Інституту глобального миру, безпеки та справедливості Джорджа Мітчелла в Університеті Королеви в Белфасті. Основні праці: "Велика ненависть, маленька кімната: Мир у Північній Ірландії" (2008); "Новий Мак'явеллі: як володіти владою в сучасному світі" (2010); "Розмова з терористами: як закінчити збройні конфлікти" (2014, у 2015 опубліковано в США з назвою "Терористи за столом: Чому переговори - єдиний шлях до миру") та ін.

У своїй книзі Павелл ставить перед собою три основні завдання - перевірити, чи залишаються актуальними принципи Мак'явеллі в умовах сучасної політики, сформулювати низку узагальнень щодо особливостей реалізації політичної влади, проілюструвавши їх епізодами з діяльності уряду Великої Британії часів прем'єрства Тоні Блера, та запропонувати деякі практичні уроки для політиків, спираючись на досвід роботи в адміністрації прем'єр-міністра. «Мак'явеллі й досі становить інтерес завдяки своєму неприхованому реалізму. - відзначає Павелл. - Його трактати справляють враження сучасного твору».

Слідом за Мак'явеллі, Павелл виділяє низку необхідних якостей сильного політичного лідера, до яких відносить:

• компетентність; 
  
• ораторське мистецтво;
• здатність бачити ситуацію в її розвитку;
• харизму;
• гнучкість.

Павелл аналізує феномен «блерізму», який, на думку вченого, з'явився одразу після відставки Тоні Блера (почасти на контрасті з тим, що відбувалося після його уходу). За визначенням Павелла, «блерізм» являє собою поєднання економічної стабільності з радикальним реформуванням соціальної сфери та сильною зовнішньою політикою: «Бренд Тоні наразі вийшов з моди, проте не втратив статусу ефективної політичної філософії. Інтерес до нього, безумовно, відродиться, адже саме Тоні Блер змістив центр тяжіння британської політики. Тож, як ніхто не в змозі перекреслити економічні реформи Маргарет Тетчер, нікому не вдасться й перекреслити реформи Блера у соціальній сфері».

«Праці Мак'явеллі часто тлумачать невірно. Те ж саме відноситься й до діяльності Тоні Блера. Карикатуру, одного разу написану, нелегко стерти; реабілітацію Мак'явеллі слід було розпочати ще чотириста років тому. У випадку з Тоні Блером слід, напевне, почекати років зо двадцять і після цього переконувати людей у необхідності переоцінки його особистості та його справ, адже, якими б не були помилки Блера, він залишається одним з найвидатніших прем'єр-міністрів, яких подарувало Великої Британії останнє століття».