Джон Б. Джудіс "Великий вибух популізму"

«Великий вибух популізму. Як Велика рецесія змінила американську та європейську політику» (2016) - бестселер одного з найавторитетніших політичних журналістів та аналітиків США Джона Б. Джудіса, присвячений аналізу природи популізму.

Джудіс (Judis) Джон Б. (1941) - відомий американський політичний аналітик, журналіст, автор низки книжок-досліджень сучасної глобальної політики. Серед головних книг: "Парадокс американської демократії" (2000), "Демократична більшість" (у співавторстві з Р. Тейшейрою) (2002), "Великий вибух популізму" (2016), "Національне відродження"(2018).

У своїй книзі Джудіс досліджує процес зародження популізму у США та Європі, розвиток його «лівих» та «правих» форм, аналізує формування сучасних популістських рухів та виникнення популістських лідерів, а також простежує вплив Великої рецесії (світової фінансової кризи кінця 2000-х - початку 2010-х рр.) на істотне збільшення прихильників популізму.

Дослідник визначає, що популізм як політичний рух виникає у США у ХІХ столітті, має «рецидиви» у ХХ та ХХІ століттях, а у 1970-х рр. з'являється у Західній Європі. «Популізм - це американське творіння, що пізніше поширилося на Латинську Америку та Європу. Хоча ниточка американського популізму тягнеться аж до Революції та Джексонівської «війни з Банком США», справжнім його початком стало виникнення у 1890-х рр. Народної партії як прецеденту появи таких рухів».

Джудіс підкреслює, що популізм є не ідеологію, а особливою політичною логікою - способом мислення про політику. Лівий популізм є двоелементним - він бореться за народ проти еліти чи істеблішменту. Правий популізм має три елементи - праві популісти борються за народ проти еліти, яку вони звинувачують у потуранні третій стороні (іммігрантам, ісламістам, афроамериканцям тощо). Отже, немає спільної ідеології, яка б визначала популізм. Так само немає й цілісної групи людей, яку б можна було б назвати «виборцями популістів».

До факторів, що сприяють успіхові популістських партій, Джудіс, насамперед, відносить усвідомлення людьми того факту, що панівні політичні норми (які висувають і захищають провідні прошарки країни) починають суперечити їхнім власним надіям, страхам і турботам: «популісти виголошують у гаслах ці зневажувані побоювання і будують на них власну політику, нацьковуючи народ на еліту, яка не погоджується на компроміси».