Дмитро Донцов «Націоналізм»

«Націоналізм» (1926) - відома праця Дмитра Донцова, українського вченого й політичного діяча, представника мак'явеллістського напрямку в теорії політичних еліт.

Донцов, Дмитро Іванович (1883-1973) - український публіцист і суспільно-політичний діяч, представник інтегрального націоналізму. З 1939 р. - в еміграції (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада). Політичні погляди Донцова відрізняються політичним радикалізмом, безкомпромісністю позицій та упередженістю стилю. Ієрархічне бачення суспільства, націонал-радикалізм у політиці, волюнтаризм у філософії політики й пов'язаний з ним ідеал надлюдини є визначальними моментами світогляду Донцова. Основні праці: "Історія розвитку української державної ідеї" (1917), "Українська державна думка і Європа" (1919), "Націоналізм" (1926), "Дух нашої давнини" (1944).

З позицій інтегрального націоналізму Д. Донцов відстоює ідею про необхідність формування «нового духу», здатного вести українську націю до державотворення. Провідну роль у цьому процесі автор відводить політичній еліті. Донцов підкреслює, що саме еліта як найбільш активна група в суспільстві формує певну ідею, робить її доступною для мас і, зрештою, мобілізує народ на її втілення. 

Основою для створення еліти, за Донцовим, повинні бути, насамперед, вимоги морального характеру, адже лише чесні й шляхетні люди можуть привести націю до перемоги. Слідом за К. Ясперсом, який вважав, що за своєю структурою еліта складається з представників "духовної аристократії", яка має не тільки високий культурний та інтелектуальний рівень, але й рішучу волю до влади, Донцов також співвідносить еліту з аристократією, "владною кастою", представники якої є кращими в силу їхньої шляхетності, сміливості й мужності. Донцов визначає еліту як ініціативну меншість, що здатна і повинна розробляти й впроваджувати національну ідею, звернену до "серця" нації, її волі. І саме така - націотворча - діяльність, за Донцовим, і є головним критерієм оцінки політичної еліти як провідного соціального прошарку суспільства. 

• "Нація, в якій воля до власного політичного ідеалу, до політичного чину ще не розвинена або розвинена рудиментарно, властиво, не є нація, а тільки нарід"...