Девід Істон "Політична система"

«Політична система» («Політична система: політологічні дослідження про державу») (1953)- програмна праця провідного канадського політолога Девіда Істона, що стала основою класичної теорії політичної системи. Зміст книги становить розгляд можливостей застосування принципів і методів системного аналізу до вивчення політичних систем.

ІСТОН (Easton), Девід (1917-2014) - канадський політолог, автор теорії політичної системи. Політичну систему Істон визначає як механізм функціонування влади, певний порядок розподілу ресурсів та цінностей. У 1968-1969 рр. - Президент Американської асоціації політичних наук. Основні праці - "Політична система: політологічні дослідження про державу" (1953), "Структура політології" (1965), "Системний аналіз політичного життя" (1965), "Розвиток політичної науки" (1991).

"Системний аналіз політичного життя заснований на понятті «системи, зануреної в середовище» і підданої впливу з її боку... Такий аналіз передбачає, що система, аби вижити, повинна мати здатність реагувати на вимоги.... ".

Основна мета даної роботи була сформульована Істоном як «вивчення життєвих процесів політичних систем», тобто тих фундаментальних функцій, без яких система не може існувати, а також типових реакцій, за допомогою яких система підтримує свою стабільність.

Політичну систему Істон визначає як певний механізм функціонування влади, що визначає порядок розподілу ресурсів і цінностей. «Політична система, - відзначає автор, - може бути визначена як сукупність тих взаємодій, за допомогою яких цінності авторитарним способом привносяться у суспільство».

Вивчаючи політичні системи, Д. Істон приділяв основну увагу їх взаємодії з іншими підсистемами суспільства. За Істоном, політична система представляє собою організм, що активно реагує на зовнішні імпульси. Але, формуючись під впливом внутрішнього й міжнародного оточення, будь-яка політична система, в свою чергу, сама впливає на його формування (одержуючи вихідні з цього оточення імпульси, система впливає на нього за допомогою власних сигналів). Відмінною рисою взаємодії політичної системи з навколишнім середовищем є те, що вона здійснюється за допомогою політичної влади.

При побудові теоретичної моделі політичної системи використовуються чотири базові категорії: "політична система", "навколишнє середовище", "реакція системи" і "зворотний зв'язок". Відповідно до цієї моделі, механізм функціонування політичної системи містить у собі чотири фази:

• "Вхід" ("введення") - вплив на політичну систему навколишнього середовища у формі вимог і підтримки.
• "Конверсію" ("перетворення") - реакцію системи на вимоги навколишнього середовища, їх перетворення на певні рішення.
• "Вихід" ("висновок") - здійснення ухвалених рішень у формі конкретних дій системи.
• "Зворотний зв'язок" - вплив дій системи на навколишнє середовище з метою формування на "вході" певних вимог і забезпечення підтримки.

За даною моделлю (див. схему), у систему ззовні надходять вимоги (думки індивідів з приводу розподілу цінностей у суспільстві: безпека, соціальний захист, освіта, медичні послуги та ін.), що послабляють політичну систему, і підтримка (матеріальні й нематеріальні ресурси - податки, виконання обов'язків, правомірна поведінка, участь у виборах і референдумах та ін.), що підсилює систему.

Введення інформації складається з виявлення і аналізу існуючих інтересів (функція артикуляції інтересів), їх узагальнення та інтеграції (функція агрегування інтересів), що виконують групи інтересів, громадські організації та політичні партії, які формулюють і узагальнюють вимоги населення. Велике значення має й функція політичної комунікації, що забезпечує поширення політичної інформації між елементами політичної системи, системою та навколишнім середовищем.

Політична система переробляє вимоги, що надійшли до неї, і підтримку на рішення по розподілу цінностей (закони, розпорядження, інші норми) та виконує на підставі ухвалених рішень дії, відповідно до вимог суспільства. Функція конверсії (перетворення інформації) полягає у встановленні норм, правил (законодавча діяльність), а функція виведення - у застосуванні цих норм, виконанні конкретних дій (виконавча діяльність), а також у здійсненні контролю за дотриманням встановлених норм і застосуванні санкцій у випадку їх порушення (правоохоронна, контрольно-наглядова діяльність).

Для підтримки стабільності в суспільстві рішення та дії системи на «виході» повинні відповідати вимогам і підтримці на «вході». Саме на підтримку рівноваги системи спрямовані механізми зворотного зв'язку (цінності та настанови політичної культури, ідеологія, політична соціалізація, рекрутування політичної еліти та ін.).