Брайан Каплан "Міф про раціонального виборця"
"Міф про раціонального виборця. Чому демократії обирають погану політику" (2007) - популярна книга Брайана Каплана, присвячена критиці ідеї "раціонального виборця" як основи теорії суспільного вибору. Книга заснована на даних багаторічних емпіричних досліджень автора та є своєрідною відповіддю на аргументи, висунуті на його адресу Дональдом Віттманом у книзі «Міф про демократичний провал» (1995).
КАПЛАН (Caplan) Брайан (1971) - американський економіст, письменник, блогер, автор низки наукових публікацій на стику економіки, політології та психології. У центрі наукових інтересів - філософія лібертаріанства, капіталізму вільного ринку, питання суспільного вибору та громадської думки. Автор оригінальної моделі «раціональної ірраціональності». Основні праці: "Міф про раціонального виборця" (2007); "Судова справа проти освіти" (2018); "Моральні наближення" (2020).
У книзі розглядаються три основні взаємопов'язані питання: 1) критика ідеї «раціонального виборця», заснована на емпіричних дослідженнях; 2) обґрунтування ідеї «ірраціональності виборця», заснована на положеннях економічної теорії; 3) застосування моделі «ірраціональності виборця» щодо аналізу сучасної теорії демократії.
Вчений зауважує, що сьогодні демократія вважається популярною політичною панацеєю, адже якщо історія диктатур складає враження, що погані заходи економічної політики застосовуються через різницю інтересів керуючих та керованих, то простим рішенням видається ототожнення керуючих та керованих під приводом надання «влади народу». Проте, як наголошує дослідник, таке оптимістичне зображення досить часто суперечить фактам - демократії часто проводять економічну політику, що завдає шкоди більшості людей. Тож, якщо в теорії демократія покликана бути інструментом захисту від соціально шкідливих політичних заходів, але на практиці вони дуже характерні для неї.
Каплан відзначає, що розв'язати цей «парадокс
демократії» можливо різними шляхами. Так, одна з можливих відповідей полягає в
тому, що «представники» народу перестають бути підзвітними перед ним: «Вибори можуть бути не настільки сильним
захистом від неналежної поведінки, ніж здається на перший погляд, що робить
бажання груп інтересів важливішими для політиків, аніж воля суспільства». Інша
відповідь, яка доповнює першу, полягає в тому, що виборці є глибоко
неосвіченими в питаннях політики: "Вони
не знають навіть того, хто їх представники, не кажучи вже про те, чим вони
займаються. Це створює для політиків спокусу переслідувати особисті інтереси і
продавати свої послуги тим, хто готовий фінансувати їх виборчі кампанії".
Автор намагається дати власне альтернативне пояснення провалів демократії. Головна ідея вченого полягає в тому, що виборці не лише неосвічені, а й, можна сказати, ірраціональні - і голосують відповідним чином: «Коли люди голосують, виходячи з хибних уявлень, які дозволяють їм добре себе почувати, демократія регулярно призводитиме до схвалення неправильної політики».
Всеохоплююча ірраціональність, за Капланом, є аргументом не лише проти демократії, а й проти будь-яких соціальних інститутів взагалі. "Ключове припущення книги, - пише Каплан, - полягає в тому, що ірраціональність, як і неосвіченість, є вибірковою. Ми ігноруємо небажану інформацію по питанням, що нас не стосуються. Таким самим чином ми вимикаємо свої раціональні здібності при розгляді питань, по яким нас не цікавить істина".
"З точки зору наївної теорії публічного інтересу, демократія працює, оскільки надає виборцям те, що вони хочуть. З точки зору більшості скептиків, вона зазнає невдачі, тому що не виконує бажань виборців. З моєї точки зору, демократія зазнає невдачі саме тому, що робить те, чого хочуть виборці. Говорячи на економічному жаргоні, демократія містить в собі «зовнішній ефект». Ірраціональний виборець завдає шкоди не лише собі. Він також завдає шкоди всім, кому внаслідок його ірраціональності доводиться жити в умовах поганої економічної політики. Оскільки для виборця велика частина витрат його ірраціональності є зовнішньою (тобто оплачується іншими людьми), то чому б йому не піддатися спокусі? Якщо достатня кількість виборців вважатимуть саме таким чином, соціально згубна політика переможе на народному голосуванні".