Аджемоґлу Д., Робінсон Дж. "Вузький коридор"
"Вузький коридор. Держави, суспільства і доля свободи" (2019) - книга американських політологів Дарона Аджемоґлу та Джеймса Робінсона, присвячена аналізу можливих моделей балансу між державою і суспільством, що відкриває «вузький коридор до свободи».
Аджемоґлу (Agemoglu) Дарон (1967) - відомий турецький і американський економіст, професор Гарвардського університету. Входить до десятки найбільш цитованих економістів світу. У центрі наукових інтересів - динамічні моделі ринку праці. Найбільшої популярності набули дослідження, проведені спільно з Дж. Робінсоном, присвячені питанням впливу економічних інститутів на політичний розвиток. У 2012 р. науковці стали співавторами бестселеру "Чому нації занепадають?". У 2014 р. входив до Експертної ради при Міністерстві економіки України. Серед інших праць: "Економічні начала диктатури і демократії" (у співавторстві з Дж. Робінсоном, 2005), "Основи сучасного економічного зростання" (2009), "Вузький коридор"(у співавторстві з Дж. Робінсоном, 2019).
Робінсон (Robinson) Джеймс (1960) - британський економіст і політолог, професор Чиказького університету, спеціаліст із питань Латинської Америки та Африки. У центрі наукових інтересів - порівняльна економіка та довготерміновий політичний розвиток. Найбільшої популярності набули дослідження, проведені спільно з Д. Аджемоґлу, присвячені питанням впливу економічних інститутів на політичний розвиток. У 2012 р. науковці стали співавторами бестселеру "Чому нації занепадають?". Серед інших праць: "Природні експерименти історії" (2010, у співавторстві з Дж. Даймондом), "Роль еліт у економічному розвитку" (2012, у співавторстві з Е. Емсден та А. Де Капріо), "Вузький коридор" (у співавторстві з Д. Аджемоґлу, 2019).
Головною темою книги автори визначають дослідження розвитку можливостей держави. Вчені стверджують, що, на відміну від таких авторів, як С. Гантінгтон, Ф. Фукуяма та ін., які наголошують на важливості встановлення державного контролю над суспільством і насильством як передумови розвитку демократичних інститутів, громадянського суспільства і політичних прав, первинними для розвитку демократії, колективних інститутів та, по суті, ефективної держави слід вважати мобілізацію суспільства та його боротьбу за владу. Дослідники підкреслюють важливість організованості суспільства й асоціацій, наголошують на ролі норм у цій боротьбі за владу, стверджуючи, що завелика сила цих норм, яка заважає виникненню політичної ієрархії, у результаті породжує «слабкі держави», а також досліджують те, як програма, навколо якої точиться політична боротьба, змінює і потенційно посилює суспільство, водночас розвиваючи державні інститути.
Головна теза книги - для виникнення та процвітання свободи і держава, і суспільство мусять бути сильними. На думку дослідників, сильна держава потрібна для того, щоб стримувати насильство, виконувати закони, надавати суспільні послуги, необхідні для життя, у якому люди при владі роблять і впроваджують свій вибір. Сильне і мобілізоване суспільство потрібне для контролю і стримування держави. Саме між страхом і гнітом деспотичної держави, з одного боку, та насильством і беззаконням, що породжені бездержав'ям, з іншого, пролягає, за висловом авторів, «вузенький коридор до свободи». У ньому держава і суспільство врівноважують одне одного. Автори підкреслюють, що цей баланс не виникає внаслідок революцій - між ними триває постійна щоденна боротьба, яка, зрештою, дає свої плоди. У цьому «коридорі» держава і суспільство не лише борються, а й співпрацюють. Ця співпраця надає державі ширші можливості забезпечувати суспільство тим, чого воно потребує, і сприяє кращій мобілізації для контролю за цими можливостями.
«Ми говоримо про «коридор», а не про «двері», позаяк досягнення свободи - це тривалий процес: треба пройти чималий шлях цим коридором, доки насильство буде взяте під контроль, будуть написані і впроваджені закони, а держава стане служити своїм громадянам. У цьому процесі держава й еліти мусять навчитися жити в кайданах, які надіває на них суспільство, а різні сегменти суспільства - співіснувати та співпрацювати, незважаючи на всі свої відмінності».
Аналізуючи ті труднощі, які постають перед нацією у «коридорі», автори відзначають, що коли світ змінюється, держави повинні розширюватися і брати на себе нові зобов'язання, а це, зі свого боку, вимагає від суспільства «бути більш здібним і пильним, щоб його не викинуло з коридору відцентрованою силою». Вчені підкреслюють, що нові коаліції надважливі для держави, адже саме через них вона розвиває свої здатності, «залишаючись у кайданах». У сьогоднішній ситуації, коли перед людством постають проблеми нерівності, безробіття, повільного економічного зростання та складних загроз безпеці, на думку авторів, потрібна держава, яка «розвине додаткові можливості й візьме на себе нові зобов'язання, але лише в тому випадку, якщо ми зможемо знайти нові способи її закувати, мобілізувати суспільство й захистити наші свободи».
«У «коридор» веде багато дверей, а всередині - дуже багато суспільств. Створення умов для свободи - це багатогранний процес, який передбачає контроль за конфліктами й насильством, руйнування «клітки норм» і сковування вали й деспотизму держави. Ось чому свобода не виникає в той самий момент, коли нація входить у «коридор», а розвивається поступово. Дехто рухається в «коридорі» довгий час, не контролюючи повною мірою насильства, інші дуже мало просуваються в послабленні «клітки норм», а для декого боротьба з деспотизмом і примушуванням держави вислухати суспільство виявляється тривалою роботою. Історичні умови та коаліції, що визначають, як суспільство ввійде в «коридор», також впливають на компроміси, що їх доведеться досягати в «коридорі», - часто із серйозними і затяжними наслідками».